Домой / Політика / НАБУ: робота за угодою7

НАБУ: робота за угодою7

Статистика “успіхів” детективів виявляється результатом тиску, а не слідчих дій

Попри гучні затримання та викриття схем детективами Національного антикорупційного бюро, суди не поспішають розглядати справи спійманих корупціонерів і виносити по ним реальні вироки. Одна із причин – слабкі докази, які надають антикорупціонери суддям. Доброчесним служителям Феміди, які не готові жертвувати законом заради міфічної “справедливості”, не лишається нічого, окрім як відпускати обвинувачених максимум зі штрафом або символічним умовним строком.

Слабкі результати

За весь час діяльності НАБУ таких вироків винесли всього 21. При цьому більшість вироків завершились або формальним штрафом, або взагалі звільненням від відповідальності. І причина – не лише в ангажованості суду, але й у способі, в який НАБУ доводить справи до служителів Феміди.

Відповідно до останньої свіжої статистики НАБУ, станом на кінець вересня, в роботі агентства знаходилось 410 проваджень, у яких було здійснено 260 повідомлень про підозру, фігурував 141 обвинувачений, 92 справи було скеровано до суду. Згідно із відкритим реєстром судових справ, який НАБУ оновлює регулярно, наразі у корупційних провадженнях, підготовлених агентством, винесено всього 21 вирок.

Насправді результативних історій чи не вдвічі менше, адже 9 вироків із 21 стосуються резонансної справи компанії “Укргазвидобування” екс-народного депутата Олександра Онищенка. Три вироки винесено у справі розкрадання держкоштів на “Южно-Українській АЕС”, 2 вироки стосуються справи про “кіотські кошти”. Решта – це точкові рішення у справах суддів, прокурорів, чиновників “Укрзалізниці”, національних проектів тощо.

 
НАБУ: робота за угодою7

Аналізуючи власне вироки, юристи звертають увагу на той факт, що у більшості випадків обвинувальні рішення було винесено судами на підставі угод про визнання винуватості – 10 випадків. Така угода дає можливість зменшити покарання або уникнути його в обмін на надання слідству цінних показів та за умови викриття ще когось.

Ще в 2-х випадках учасників злочинних схем було звільнено від відповідальності за те, що вони “здали” організаторів. 2 вироки стосувались звільнення від відповідальності за строками давності. 10 разів винуватці обійшлись лише символічними штрафами і лише у 8 випадках отримали тюремні строки (реальні чи умовні).

Велика кількість вироків, винесених на підставі угод, викликає занепокоєння у юридичному середовищі. Адже це може означати, що замість збирати реальні докази, детективи просто “вибивають” угоди із другорядних учасників процесів з подальшим тиском на інших фігурантів, і вже на основі цих свідчень висувають підозри іншим особам фігурантам справ. Не в останню чергу це пов’язано із необхідністю завуалювати хиби розслідування. Якщо всі пішли на угоду, то які можуть бути недоліки в роботі правоохоронців? Справа взагалі на потрапляє до вищих судових інстанцій.

Закупівля з минулого

Принаймні, так виглядає ситуація з точки зору адвокатів гучного процесу про “розкрадання” на “Южно-Українській АЕС”, троє фігурантів якого вже уклали угоди зі слідством і після сплати штрафу, а також свідчень проти інших учасників, яких вони взагалі не знали – вийшли із процесу “вільними людьми”.

У ЗМІ справу підносять виключно з точки зору правоохоронних органів, в тому числі із позиції НАБУ. Відтак є сенс поглянути більш об’єктивно на її обставини і з урахуванням погляду захисту.

Новини по темі:  Национализация ПриватБанка нужна для транша МВФ - Минфин

Справа стосується закупівлі технологічного обладнання для “Южно-Української АЕС” у 2011 – 2012 роках. Документація тендера є у відкритому доступі на сайті Вісника держзакупівель. Тендер виграло ТОВ “Арстрейд”, яке придбало обладнання для АЕС у профільного виробника – Харківського заводу “Елетекс С”.

У подальшому події розвивалися досить стрімко та неоднозначно. Після тендеру один із його учасників звернувся до прокуратури із заявою про нібито порушення закупівельної процедури. Переможцеві закидали замах на розтрату державних коштів, адже обладнання нібито було придбане за завищеною ціною.

 
НАБУ: робота за угодою7

Утім, прокуратура Миколаївської області після двох років розслідування згодом вимушена була закрити справу за відсутності доказів ще в 2015 році. А як же інакше? Обладнання було поставлене в повному обсязі, кваліфікованим заводом-виробником, збитків і постраждалих не було зафіксовано.

“Тендер є дійсним. Немає жодного рішення державної влади, суду, антимонопольного комітету про те, що тендер є недійсним, чи про те, що під час тендеру відбувались певні зловживання. Це перше. По-друге, не всі учасники тендеру мали відповідну документацію, яка дозволяла б їм поставляти це обладнання. Обладнання є специфічним, і на його поставку потрібні були відповідні ТУ та сертифікація державних органів”, – зазначає адвокат одного з фігурантів Анатолій Яровий.

Натомість, несподівано, справу відновили уже в Києві 2016 року, коли до Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури відповідно влаштувались на роботу прокурори з Миколаєва В’ячеслав Халявка і Сергій Козачина.

 
НАБУ: робота за угодою7

 
НАБУ: робота за угодою7

Халявка брав участь у цьому провадженні як прокурор ще у Миколаєві. І ніякого криміналу не знайшов! Чому ж підхід зі зміною “місця сидіння” кардинально змінився?

Ціну вибирали навмання

Придбання високотехнологічного обладнання відбувалось із залученням низки компаній. На думку слідства, через них виводились кошти – цей “факт” назвали “збитками, завданими державному підприємству”. Їх розрахували просто: як різницю між фінальною сумою договору – яку заплатила “Южно-Українська АЕС” – та сумою, за яку “Арстрейд” нібито придбав обладнання у заводу-виробника.

“Фактично, підприємці звинувачуються в тому, що вони придбали обладнання дешевше у виробника та продали дорожче кінцевому споживачу. Комерційний прибуток господарського суб’єкта називається детективами “збитком державного підприємства”, – зазначає адвокат Юрій Радзієвський.

Суми збитків визначали з допомогою призначеної експертизи. Натомість експерт, аналізуючи фінансові операції між АЕС, заводом, дилером та посередниками, прийшов до суперечливого висновку. За результатами експертизи документів виявилось, що обладнання могло мати щонайменше 3 ціни: 1,8 млн грн, 8,5 млн грн або 12,3 млн грн. За результатами закупівлі, до слова, ЮАЕС заплатила за обладнання 12,7 млн грн.

Цікаво, що протягом 2009–2013 років аналогічне обладнання неодноразово закуповувалось атомними електростанціями в Україні і за схожими, і за більш високими цінами. Однак інтерес правоохоронців викликав саме блок закупівель за участі “Арстрейду”.

Станом на той час, коли детективи НАБУ замовляли судово-економічну експертизу операцій купівлі-продажу обладнання, у них уже була в наявності товарознавча експертиза, де орієнтовна вартість шафи для ЮАЕС була визначена на рівні близько 8 млн грн. Ігноруючи навіть цей факт, слідчі взяли за основу найменшу суму – 1,8 млн грн – і шляхом арифметичного віднімання від фінальної цифри 12,7 млн грн – отримали 10,9 млн грн збитків, нібито завданих державному підприємству, не вникаючи в деталі і особливості виготовлення і поставки такого обладнання.

Новини по темі:  "Опоблок" - найстабільніший союзник президента у трьох питаннях

 
НАБУ: робота за угодою7

 
НАБУ: робота за угодою7

В цілому ж за аналогічними “справами” щодо постачання щитового обладнання група компаній, до якої окрім “Елетекс С” та “Арстрейду” входить також ПАТ “Уніс-Центр”, на думку слідства, за 2012-2013 рр. завдали державі в особі ЮАЕС та “Енергоатому” таких “збитків” на близько 28 млн грн.

Адвокати пояснюють – основна помилка експертизи – у невірному визначенні базових операцій для оплати обладнання. Якщо опустити бухгалтерські подробиці, то мова йде про те, що окремими проводками купувались “шафи” і їхнє “начиння”, вартість якого і складає основну суму замовлення. Детективи ж НАБУ вочевидь вирішили – на основі отриманих висновків експертів – що дилер мав відправити на АЕС виключно порожні коробки.

З угодами на вихід

Втім, навіть не це є предметом здивування захисників учасників процесу, а методи, якими детективи НАБУ – в порушення норм українського законодавства – буквально “витискають” свідчення із підозрюваних.

Передусім, хто ж є фактичними фігурантами справи? Найабсурднішими, безумовно, є обвинувачення директорові харківського заводу, який уже сім місяців сидить в СІЗО просто через те, що в межах повноважень, наданих йому статутом, діяв з метою отримання прибутку свого підприємства – шукав покупця на свою продукцію.

 
НАБУ: робота за угодою7

Обвинувачення також висунуто Артему Кіму – це син колишнього директора ЮАЕС, йому закидають сприяння комерційним компаніям у реалізації схем продажу обладнання за завищеною ціною. Крім того, фігурантом справи є підприємець Едуард Самоткал із компанії DARA Group – його вважають “фінансовим гарантом” схеми, а також підприємець Дмитро Лисенко – який нібито мав формальний вплив і на “Арстрейд”, і на “Елетекс С”, і на інших учасників і був, як вважає слідство, головним ідеологом схеми “незаконного збагачення”.

Ще кілька фігурантів уклали угоду зі слідством (саме про ці справи йдеться у позитивній статистиці НАБУ) і дали свідчення проти Лисенка, Кіма, Самоткала та інших.

Відповідно до законодавства, робота Національного антикорупційного бюро має бути зосереджена на виявленні фактів корупції серед вищих посадових осіб держави. Натомість у справі про “розкрадання” державних коштів на ЮАЕС немає ані високопосадовців (під домашнім арештом перебуває лише один із відповідальних інженерів станції), ані реально доведених фактів корупції (немає фактів отримання посадовцями ЮАЕС хабарів за перемогу в тендерах), ані доведених сум збитків (виключно на основі непевних припущень експерта). Підозри у сумнівному злочині пред’явили групі підприємців, які на державних посадах ніколи не були.

“Немає жодного документа, що тендер був проведений з порушенням законодавства. Його не скасували. Не встановлено достовірно, чи є взагалі збитки для державного підприємства, чи ні”, – говорить адвокат директора заводу-виробника Дмитро Донцов.

Відповідно до чинного законодавства України, в такій ситуації обов’язковими для встановлення є дві обставини: перше, службова особа станції, завдяки зловживанням повноваженнями якої відбулося заволодіння майном, друге – зв’язок між підприємцями та цією службовою особою. Відповідно, мова йде про доведення самого факту злочинної змови, відзначає адвокат Юрій Радзієвський.

Новини по темі:  Батькивщина поддержит выступления профсоюзов в регионах

“НАБУ звинувачує приватних комерційних осіб у співучасті, у вчиненні корупційних злочинів разом з якимись невстановленими державними службовцями. Тобто, за умови, що виконавці таких злочинів по суті відсутні. З юридичної точки зору це є нонсенсом, тому що дії співучасників за визначенням повинні охоплюватись єдиним умислом і бути спрямовані на досягнення єдиного і зрозумілого для всіх результату. Якщо особи не знають одна одну, якщо немає виконавця, про жодну співучасть не можна говорити в принципі”, – додає адвокат Анатолій Яровий.

За словами захисників, вся робота НАБУ в даній справі зводиться до схиляння менш важливих фігурантів до угод із обмовлянням більш важливих. Слідчі дії, спрямовані на пошук доказів, фактично не проводяться. Адвокати відзначають, що тиск відбувається і через незаконні арешти майна фігурантів справи. Нібито задля того, щоб забезпечити гарантії відшкодування ними збитків, детективи НАБУ ініціюють перед судом арешти всього майна, навіть того, яке було набуте задовго до ймовірного скоєння злочину. А це прямо протирічить законодавству.

“Кожного із цих підприємців було поставлено перед вибором: або ви йдете на співпрацю зі слідством, підписуєте угоду про визнання винуватості, фактично обмовляєте себе та ваших колег та йдете під домашній арешт. В іншому випадку – на невизначений строк опиняєтесь у слідчому ізоляторі. Наразі, кожен підприємець, який коли-небудь мав будь-яке відношення до державних закупівель, має бути готовим до того, що він може повторити долю фігурантів цієї справи”, – відзначає Радзієвський.

“Коли людина потрапляє в тюрму і розуміє, що все майно заарештовано, вийти під заставу – варіантів взагалі ніяких немає, тому що сума 10-17 мільйонів – їй пропонують піти на угоду. Підписуй угоду, виходь – ти нам не потрібен, дай свідчення на чиновника. Приблизно така ситуація якраз зі мною трапилась”, – підтверджує підозрюваний підприємець Дмитро Лисенко, який опинився у СІЗО із хворобою, його вчасно не прооперували і тепер він став інвалідом – не може нормально ходити.

Суд, при розгляді справ, у яких укладені угоди, фактично не досліджує доказів, таким чином порушуються всі можливі принципи кримінального процесу, каже Анатолій Яровий.

“Як в текстах угод, так і у вироках суддів пишеться про причетність інших осіб до вчинення нібито злочинів. Ті особи навіть не є учасниками цього процесу, вони не можуть захищатися, реалізувати своє право на захист. В порушенні принципу презумпції невинуватості, фактично створюється прецедент для подальшого тиску на інших. Це свого роду порочне коло”, – підкреслює адвокат Яровий.

Наразі процес щодо “розкрадання” державних коштів на “Южно-Українській АЕС” триває. Фігуранти, які досі не пішли на угоду зі слідством, поки що мають намір захищатися в судовому порядку, хоча це й змусить частину з них провести невизначену кількість часу у СІЗО. Вони сподіваються на дійсно професійних суддів, які ще не стали “заручниками системи”. В той же час Національному антикорупційному бюро вартувало б ретельніше працювати над пошуком реальних корупціонерів у вищих ешелонах влади, аби самим себе не дискредитувати дрібними й юридично нікчемними справами і перед суспільством, і перед міжнародними партнерами.

×