НИ: В обхід Росії

Директор департаменту економічного співробітництва МЗС України Сергій Корсунський виступив учора з публічними коментарями стосовно майбутнього самміту, зробивши основний акцент на те, що його країна, як, наприклад, і Польща, і Грузія є не тільки споживачем енергосировини, але і її транзитером: «Для того щоб підтримувати нашу транзитну газопровідну систему в ефективному стані, необхідні фінансові ресурси. Для того щоб ці фінансові ресурси десь узяти, ми звертаємося в банк. Коли банк дає кредити, він обов'язково звертає увагу на те, чи маємо ми довгострокові контракти на постачання енергоресурсів і на транзитну мережу. І тут починається найцікавіше: з одного боку, такі контракти існують, а, з іншого боку, ці контракти, наприклад, між Росією та Україною, переведено з 2006 року в короткостроковий характер. Тому немає впевненості, що Росія буде продовжувати використовувати нашу систему на повну потужність».

Захистити інтереси транзитних країн, по ідеї, має багатостраждальний проект нафтопроводу «Одеса – Броди – Плоцьк – Гданськ». Але зрозуміло, що від його техніко-економічного забезпечення (готовність якого усе ще залишається під великим питанням) до перекачування нафти по трубі – дистанція величезна. І прорив по «Одесі-Бродам» на нинішньому самміті ніхто не прогнозує. Казахстанської «великої нафти» наразі немає, так що вся надія тільки на Азербайджан. Але Баку, лояльний до проекту на словах, на ділі не поспішає відривати значні обсяги «чорного золота» від свого основного експортного трубопроводу Баку–Тбілісі–Джейхан.

Україна була зацікавлена у приїзді в Київ представників РФ, про що розповів журналістам уповноважений президента з міжнародних питань енергобезпеки Богдан Соколовський. Однак, за його словами, незважаючи на те, що російській стороні надіслали запрошення, відповіді не надійшло.

Але зустрічатися заради того, щоб просто потиснути один одному руки, користуючись нагодою і підписати двосторонні документи (зокрема, Декларацію про дружбу і стратегічне партнерство між Азербайджанською Республікою й Україною), усе-таки недостатньо. Західні експерти хотіли б за підсумками цього самміту побачити якийсь певний і чіткий перелік правил. Зокрема, у ньому повинні фігурувати торговельні угоди в енергетичній сфері, за допомогою яких допускається можливість іноземних інвестицій і обмежується політичне втручання. Україна, зі свого боку, запропонувала прийняти документ, який має робочу назву «Київська декларація про принципи глобальної енергетичної безпеки».  Чи з’явиться чіткий перелік правил, як це бачать у ЄС, чи документ зведуть до винятково політичної риторики, властивої лідерам СНД, буде видно вже завтра.