Від 1999 року, коли вперше було зафіксовано випадки захворювання тасманійських дияволів на вірусний рак, загинуло, за різними оцінками, від 20 до 50% тварин. Вірусний рак передається при укусах. Заразившись вірусним раком, тасманійський диявол помирає, як правило, через три-шість місяців. Від початку епідемії тривалість життя дияволів скоротилася в середньому з 6 до 2 років.
Спостерігаючи за популяцією тасманійських дияволів протягом декількох останніх років, Пембертон помітив, що дитинчата народжуються ввесь рік. Учений вважає, що зміна стратегії розмноження є компенсаторною ознакою, за допомогою якої тасманійські дияволи підтримують свою чисельність.
У попередніх дослідженнях дослідник показав, що в останні роки у тасманійських дияволів суттєво прискорилося статеве дозрівання. У популяціях тварин вчені виявили до 83% вагітних самок у віці до року. Раніше самки не мали статевих зносин до дворічного віку.
Тасманійський диявол Sarcophіlus lanіarіus є найбільшим сучасним сумчастим хижаком. Тасманійські дияволи живуть тільки на острові Тасманія. До колонізації Австралії ці тварини були поширені й там, однак завезені поселенцями види (переважно собака дінго) спричинилися до зникнення дияволів звідти.
За матеріалами Освітній портал