NASA: Сонячна система не має чітких меж

Вчені NASA говорять про те, що зовнішні межі нашої Сонячної системи в деяких регіонах дуже втиснені всередину системи. Подібний ефект, на їхню думку, відбувається через магнітне поле міжзоряного простору.

У Сонячної системи немає чітко визначеної межі. Нею фахівці називають межі геліосфери - величезної бульбашки у просторі, заповненої сонячним вітром (потоком заряджених частинок,  які постійно викидаються Сонцем увсебіч з величезною швидкістю).

На певній відстані швидкість сонячного вітру різко падає й перестає бути надзвуковою. Ділянка, у якій це відбувається, називається межею ударної хвилі. Це і є межа, яку перетнули Voyager 1 ще в 2004 році й Voyager 2, і яку можна вважати межею внутрішньої геліосфери.

Спостереження, проведені космічним кораблем Voyager 2, показали, що так звана південна півсфера, яка є частиною геліосфери Сонячної системи, значно втиснена в Сонячну систему, у випадку ж із протилежною стороною Сонячної системи сказати те ж саме не можна.

Раніше фахівці лише припускали, що межі Сонячної системи можуть бути асиметричними, а тепер одержали практичне підтвердження цієї ідеї.

Обоє космічні апарати були запущені в 1977 році для дослідження далеких планет Сонячної системи. Першим штучним апаратом, що перетнув межу ударної хвилі, став Voyager 1. Це сталося в грудні 2004 року. На ньому, однак, уже не працювали прилади для виміру швидкості, щільності й температури сонячного вітру, доводилося покладатися на непрямі дані.

Тому перетинання межі Voyager 2, що відбулося в серпні 2007 року, підтвердило той факт, що геліосфера - не ідеальна куля, вона сплющена.

За матеріалами Lenta, CyberSecurіty