Точка зору: Дядя зайнятий

Незважаючи на економічну кризу (це для тямущих), і на дике зростання курсу американської валюти (це для нормальних людей), ми все-таки збираємося зустрічати Новий рік.

Криза у всіх. Ось, наприклад, у громадян Росії вона вилилася в два питання: де купити ялинку і коли Україна віддасть Росії борг за газ, про це росіяни розпитували свого прем'єр-міністра на одній з прес - конференцій. В українців на одну проблему менше. Ми знаємо, де купити ялинку, але не зовсім впевнені, що зможемо за неї заплатити.

Криза... політична та економічна накладається на кризу професійну і вікову.... Живеться нам звичайно нелегко. Але ми все одно віримо в Діда Мороза і сподіваємося, що з'явиться дядько чи тітка, які ситуацію в країні змінять. На краще. Мені здається, що не з'явиться. Я навіть можу привести вам, а точніше нам, аргументи. Дід Мороз зайнятий.

По роботі мене відправили в закордонне відрядження. У Париж. Хотілося повністю виконати туристичну програму, але найголовніше що мене цікавило, як живеться французам в умовах світового економічного колапсу.

Дивуватися я почала ще в аеропорту. Побачивши неймовірну кількість людей, подумала про Вавилонський шарварок і зрозуміла, туристів Парижу не бракує.

Не буду описувати мою роботу і гуляння в Парижі. Часу було мало, тому я, як і будь-який пересічний турист, вирішила відвідати найвідоміший торговий центр Парижа. І поїхала до Галереї Лафаєт. І хоча зараз саме сезон розпродажів, я все-таки очікувала побачити пусті зали та нудьгуючих продавців. Як сильно я помилялася! Галерея була схожа на вулик, він гудів, пихтів та поглинав сотні людей. Притиснувши до грудей торбинку, я кинулася на галерею, як дон Кіхот на вітряний млин. Всередині, я ахнула від подиву. Ба! Знайомі всі обличчя.

Здається, що я переглядаю в Україні на різних каналах всі програми, у назві яких є слово "свобода". Тому учасники цих програм для мене ну просто як рідні. Я б навіть сказала, ми одна сім'я: я і наші політики. Все в одній маленькій квартирці. Вони там, в телевізорі деруть один одному коси, а я перед телевізором за цим всім спостерігаю. Хто з нас дурніший, ті, хто б'ється чи ті, які дивляться, невідомо. Але я не про це. Галерея Лафаєт була заповнена знайомими обличчями. При цьому була представлена вся палітра кольорів (я не про одяг, а про політичні переконання). У єдиному пориві, не перебираючи, політичний бомонд замітав все, що було виставлено на продаж. З придихом тітонька - борець за справедливість перераховувала: "Це для Вані, це для Мані, це для Тані ....". І загрібала, загрібала, загрібала! А там побіг мій улюблений політик, шпортався, але все-таки намагався встигнути за дружиною. Бідненький!

Навантажений він був більше мулла: торбинки, торби, торбища, пакети, пакетики, пакетики.

Купували все: одяг, взуття, телефони, годинники... Ось тобі бабуся і Юр'їв день! А я то думала, що економічна криза виглядає інакше. Заради справедливості треба сказати, що шопінгом займалися не тільки наші співвітчизники. За істеричними вигуками: "О, майн Готт", і "Хелп", я зрозуміла, що побитих кризою іноземців у галереї теж чимало. І хапальний рефлекс у них розвинений не гірше нашого.
У взуттєвому магазині галереї, заражена загальною панікою, я бігала по магазину, взута у різні моделі туфель, стискаючи в руках ще пар п'ять різного взуття та розглядаючи ще кілька пар черевиків. Намагаючись дістати рукою чергові туфлі, я випустила на підлогу все, що у мене було в руках. Намагаючись підібрати те, що впало, я боковим зором побачила, як повз мене пройшла пара ніг, одна в чоботі, друга роззута. Зацікавлена тіткою, яка стрибала по магазину в одному чоботі, я спробувала її розглянути. Даремно! Тому, що не завжди варто бачити політика, який тобі імпонує в одному чоботі та з підібраними полами пальто. Все-таки, має бути якась загадка в жінці. Особливо, якщо вона політик.

Пітні та знесилені продавці мляво пробиралися між покупцями. Касир з потом на чолі мордувала касовий апарат. Все це було схоже на поганий сон. І мені раптом стало зле. Не від тонкості натури, а просто було страшенно душно. Я ледве знайшла свою сумку і пішла на вихід. Заради справедливості треба сказати, що, незважаючи на задуху і натовп, пару тапочок я все-таки собі купити встигла. Ну чим я гірше політика! Вихопити прямо з-під носа. Вийшло дуже символічно, напівпритомною, я несла із собою коробку з тапочками, добре, хоч не білі.

Розграбований, і неабияк пом’ятий туристами Париж залишався позаду. Вся компанія зібралася в аеропорту. Завтра понеділок - всім на роботу. У обновці.

Але на шляху додому у нас була ще одна перешкода. Посадочні талони тепер видє не усміхнена француженка, а байдужі автомати. І ми, і іноземці, істерично натискати на кнопки, не зовсім розуміючи як впоратися з новомодного технікою. Дехто так і не зміг видавити з автомата посадковий талон. Їм на допомогу приходили працівники аеропорту. Чому я про це згадала? Тому що вражає, наскільки професійними ми були під час шопінгу і якими безпомічними перед обличчям автоматизації. Усі благополучно пройшли паспортний контроль. Посідали, і почали пильно стежити за своїми сумками. Оголосили посадку. Росіяни забігали, "зачьокали", куди, чого, де? Європейці стояли, як школярі в черзі, постійно вибачалися і пропускали найсміливіших. А українці першими зайняли місця і багажні відсіки в літаку і тихо сиділи. У мене склалося враження, що наші, забігли в літак, коли, він ще стояв в депо.

А динамік гундосив, закликаючи, того, хто спізнився, зайняти своє місце! У duty free він застряг чи зі своїми непід’ємними сумками?

У літаку, я все придивляються до дядечки середнього віку і думала, чи це той політик чи я все-таки помиляюсь. У Борисполі його зустрічала працівник аеропорту з табличкою, на якій було до болю знайоме прізвище. Це прізвище я мільйон разів бачила на бігбордах, під закликом рятувати Україну. Мені подумалось: "І ти Брут?".
А висновок про поїздку я зробила один: часи завжди одні й ті ж самі, і ніщо людське нам не чуже. Навіть в часи кризи. І покладатися можна тільки на самого себе, а не на дядька, який нас врятує. Дядя зайнятий. Покупками.

Вам щасливого Нового року.

Відгуки та коментарі надсилайте за адресою koreditor@kpmedia.ua