Потрібно вірити, що ми з вами – люди, які своєю певною фінансовою самостійністю та незалежністю від держави (самі себе робили професіоналами, самі собі народжували дітей, не очікуючи на допомогу, самі купували машини, самі намагалися вирішити питання із житлом) подарували собі можливість вільно та по-своєму оцінювати нинішню владу та усіх політиків.
Ми з вами маємо сили та просто повинні розпочати активно змінювати країну. Тому що без нас вона знову котитиметься у невідоме сіре майбутнє, в якому не буде свободи, а буде лише страх виживання.
Сьогодні потрібно шукати форм висловлення особистої думки та втілювати їх. Тому що шукати залишки здорового глузду в усіх сучасних українських політиках мені набридло. Вони просто ні на що не здатні: одні переконують нас, що борються із кризою, однак видно, що в них 100% нічого не виходить, інші дивним чином відходять убік, даючи нинішній владі аж 100 днів – понад три місяці (за цей час країна може перевернутися тричі).
Вірю, що цього разу ми зрушимо з місця та посунемо на них – поки вони не підключили на свій захист тих, кому погляди диктують не слова, а продпайки. За себе та за тих, хто слабкіший від нас, потрібно вже й піднятися.
Цю колонку опубліковано в газеті 15 хвилин від 22 грудня 2008 року.
Передруковувати колонки, опубліковані у газеті, заборонено.
Відгуки та коментарі надсилайте за адресою 15 mіnut-chіef@kppublіcatіons.
Теги: коаліція