Точка зору: Навіщо вам негідник?

У своєму щоденнику Федір Достоєвський залишив цікаве спостереження: "Російська сатира ніби боїться гарного вчинку у російському суспільстві. Зустрівши такий вчинок, вона починає хвилюватися, і не заспокоюється доти, доки не знайде де-небудь, у витоків цього вчинку, негідника. Тут вона одразу зрадіє і закричить: "Це зовсім не гарний вчинок, радіти нема чому, бачите самі, тут же негідник!"

Не тільки російська. Українська так само. Герої сьогоднішніх сюжетів новин – переважно мерзотники, корупціонери або, у кращому випадку, жертви цих самих корупціонерів та мерзотників. Українська не сатира, а проста журналістика боїться гарного вчинку. Вона нервово шукає негідника. Частково (повторюю, - частково) у цьому винна аудиторія.

Спробуйте написати, що у такому-то місті один хороший чоловік перевів бабусю через дорогу, на свої гроші побудував дитячий садок або просто старанно виконує свою роботу, чим заслужив повагу і навіть хороший чистий прибуток. Гнів читача миттєво накриє сентиментального письменника. Назвуть статтю показухою, а журналіста, у кращому випадку, оголосять продажним. Дехто, щоб, так би мовити, продемонструвати свою компетентність, додасть, мовляв, скільки у тебе коштує джинса?

Хочеш прославитися об’єктивністю – маєш писати, що поки бабусю переводили через дорогу, чорні ріелтори тричі перепродали її квартиру. Під вивіскою дитячий садок відкрили будинок розпусти. А повагу та пошану громадянина N заспокоює читацьке самолюбство після всезагального визнання – це піар. Народ вимагає негідників.

Цю колонку опубліковано в газеті 15 хвилин  від 04 грудня 2008 року.

Передруковувати колонки, опубліковані у газеті, заборонено.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою 15 mіnut-chіef@kppublіcatіons.