Чи страшні вибори?

Ще стародавні римляни мали прислів’я: хай гине світ – та торжествує закон! А вся традиція сучасної Європи, на яку ми рівняємося, випливає саме з римського права. Як на мене, то українські проблеми виникають зовсім не від частих виборів. Наші проблеми від вибірковості дотримання закону! Так, треба дотримуватися закону, але ж кум попросив мене про послугу! Треба порушувати кримінальну справу, але ж це спонсор нашої партії! Треба оголошувати перевибори, але ж заважають урагани, повені та світова криза!

Чому минулого року можна було оголошувати перевибори  на ще більш сумнівних підставах, до речі?! Чому з приводу проведення трьох виборів за останні чотири роки у безперечно  цивілізованій Канаді ніхто не каже: це жах?! А європейська Італія теж не набагато відстала від Канади! Чому в них перевибори – це нормальний державний процес, а в нас – катаклізм?! Може тому, що для нас вибори – це як чергова війна „червоних” проти „білих”, де полонених не беруть?

Але в нормальній демократичній країні влада – це симфонія політиків і виборців. Це спільний пошук найперше правильних рішень, а не правильних особистостей! Там влада чутливо реагує на зміни громадської думки задовго до виборів. Якщо рейтинг підтримки політика падає менше 50 відсотків, це вже серйозних привід подумати над зміною стратегії! А може й самих політиків. А у нас політики з рейтингом у кілька відсотків продовжують натхненно тиснути на ті ж самі важелі, які їх призвели до такого падіння рейтингу. А прості люди через це відчувають все більшу відчуженість від політиків. Ми самі по собі, а вони самі по собі.

Що може закрити це провалля між реальним рейтингом політиків, та їх владними повноваженнями?! Тільки вибори допоможуть виборцям теж відчувати себе частиною прийняття рішень про життя країни. Бо інакше залишається тільки спостерігати, які дурниці витворяють ті, за кого ми раніше здуру віддали свої голоси! Спільна відповідальність політиків і виборців допоможе всім в державі відчути себе у одному човні. Це тим більше важливо у бурхливому морі економічної кризи!

Чи було б вам спокійно мати на пароплаві під час сильного шторму людину без законної капітанської ліцензії? Чи буде краще думати: ось виберемося зі шторму, тоді побачимо, кому можна довіряти штурвал?

Порушення закону не може пояснюватися якоюсь „надзвичайщиною” чи „революційною доцільністю”. Бо тоді ми можемо перетворити Закон у суцільні виключення. Якщо за Конституцією мають бути перевибори – то вони мають бути! За будь якої погоди і кризи. Бо некерованість і хаос – це не перевибори, а – недотримання законів!

А хто любить говорити про українські традиції – перечитайте ще раз Тараса Бульбу. Як козаки на Запорізькій Січі переобирали кошового отамана напередодні військового походу!

Родіон Величенко

Колонка публікується в рамках конкурсу в рубриці Точка зору