Чи потрібний вибір виборам?

Спостерігаючи за українським політичним тераріумом, не зникає подив від енергійності наших політиків. Тільки енергія постійно витричається на спілкування з журналістами та кулуарні теревені між собою. Ефективність системи впала до нуля.

Як системний адміністратор я добре знаю, що відбувається, коли не вистачає ресурсів для забезпечення роботи програм. Те само з нашою політичною системою - вона у стані ступору, і з неї випливає лише сміття, замість якихось яскравих ідей. Власне, тепер в кожної політичної партії, після сімнадцяти років сумбуру в програмах і передвиборних обіцянках, не залишилося нічого. Всі вони втратили свій початковий сенс, втратили будь-яку цінність. Всі ці ідеї використовувалися максимум як гасла, і втілення яких нагадувало табурет, виготовлений на уроці праці недбайливим учнем. Начеб і готовий табурет, та ось тільки ламається, якщо на ньому сидіти.

... заміна системи можлива лише вищою силою, системним адміністратором від політики – народом.

Висновок напрошується сам собою. Він озвучений вже багатьма. Навіть самі політики промовляють його вже не перший рік. Необхідні зміни поточної системи, а саме - самих носіїв владних повноважень. Ця система просто не виконує своїх функцій. Але біда в тому, що заміна системи можлива лише вищою силою, системним адміністратором від політики – народом. Ну а політикам як компонентам цієї системи не до внесення конструктивних змін, їх сповна влаштовує поточний стан.

Повернемося до наших виборів. Вони є під ризиком зриву, бо ніхто до  них не готовий. Хоча і штаби партій готуються, проте терміни виборчої кампанії переносяться. У Центральній виборчій комісії готують нові програми для обробки голосів, але Президент постійно зупиняє цей процес. Верховна Рада так і не внесла зміни у бюджет для фінансування виборів. Процес формування реєстру виборців - у глухому куті. Всі наші соціологічні служби говорять про негативне ставлення виборців до самої компанії. А вже про рейтинг пропрезидентського блоку і говорити не варто. Мабуть, в його політсилі  думають, що зможуть "вирішити питання" адміністративно.

Та чи потрібні нам вибори? Попри очевидні негаразди, попри бажання Президента їх (вибори) зірвати, а політичній еліті далі їх фальсифікувати і маніпулювати свідомістю виборців, вибори нам таки потрібні.

Чи можуть вони щось змінити? Зміни будуть, будуть поступовими і абсолютно непомітними, як і відхід персон на зразок (Олександра) Мороза, (Олександра) Ткаченка, (Леоніда) Кравчука. Вони своє відпрацювали, тепер їм можна безперестанно виступати на шоу у Шустера, або в Свободі Слова, згадуючи минуле.

Звичайно, ми можемо впасти в теплу ванну з демократичною диктатурою нашого Президента, до якої може підштовхнути його очевидне небажання ділити з кимось Олімп. Натомість є бажання "поцарювати", стати гетьманом Скоропадським, культурним диктатором - це заповітна мрія Віктора Андрійовича. А час Скоропадського це і є відсутність влади парламенту.

Власне, все, як завжди, залежить від нас. Чи зможемо ми здолати в собі дракона?

Андрій Данилевич

Колонка публікується в рамках конкурсу в рубриці Точка зору