Щонайменше шість парканів навколо будмайданчиків частково або повністю повалено. Поліція (так, саме цей термін тут є доречним) затримала не менш ніж 17 активістів.
Після закінчення виборчої кампанії місто перетворилося на територію війни. Наступного після виборів ранку будівельні компанії пішли в атаку на киян. За підтримки важкої техніки та найнятих бандитів у скверах, зонах відпочинку і на дитячих майданчиках намагаються розпочати нові будівництва, порушуючи закони і чинячи насильства.
Часто-густо бандити і будівельники діють разом з поліцією. Саме так доречно називати структуру, яка має монопольне право на насилля, і торгує цим правом – тоді як міліція, тобто озброєні загони народу, лише тепер з'являються у Києві.
Поліція ж у кращому разі нейтральна, а в гіршому – є тією зброєю, яка дозволяє забудовникам розмовляти з громадянами з позиції сили. Так було і на нині перегородженій барикадами вулиці Березняківській, і на Лук’янівській.
Автору цих рядків невідомий жодний випадок, коли б співробітники МВС затримали хоча б когось із найнятих забудовниками злочинців, які б'ють протестувальників та погрожують їм, – попри те, що це все коїться на очах міліціянтів. Зате громадян затримують регулярно і всюди! Як тут не говорити про продажність? Звісно, ставлення до забудовників та їхніх опонентів різне у різних райвідділках Києва, проте невідомий бодай один випадок, коли б міліціонери особисто перешкоджали явно злочинним діям будівельників.
Та, зрозуміло, не тільки МВС являє собою корупційний фундамент незаконного будівництва в Києві. Вся дозвільна система землевідведення та контролю будівництва дружно перейшла на бік злочинних бізнесменів. Суди пишуть рішення під диктовку крадіїв суспільного простору: „за-бо-ро-нити пере-шкоджа-ти вста-но-влю-ва-ти пар-кан на дитя-чому май-дан-чику”.
Прокуратура… Землі в Києві було вкрадено на мільярди, зведено десятки будівель з грубими порушеннями законодавства – і жодної гучної справи проти чиновників, які дозволили злочини проти Міста.
Схоже, що верхи настільки захопилися гонитвою за сьогочасним прибутком, що вже не уявляють, який вигляд вони мають в очах низів. Кожен з представників „еліти” робить маленькі й непомітні (на його погляд) злочини, які, втім, зливаються у одну велику симфонію беззаконня.
Треба було б їм нагадати празький досвід часів середньовіччя, коли за один неправильно збудований будинок було страчено декілька міських чиновників. До речі, Київ теж не подарунок – неугодних міщанам війтів (а надто призначених ззовні), траплялося, вбивали (як Федора Ходику) або виганяли з міста (як його сина та Ждана Тадрину).
Якщо врахувати, що на вибори кияни не прийшли майже половиною складу, то ситуація нинішньої влади близька до середньовічної. Більшість киян не має жодного стосунку до призначення чинного мера і до правлячої коаліції у міськраді.
Чи, може, хтось скаже, що нинішня система партій з продажними списками – це не нав'язування кандидатур іззовні, всупереч демократичній процедурі? Стережіться, панове хабарники, бо хоч часи страт минули, але влада ваша так само хитка.
Перед людьми, які потерпають від насильства та ущемлення природних прав, не лишається іншого вибору, як згадати, що саме народ є джерелом влади. Громадяни вже починають створювати з нуля свої власні структури самоврядування, які будуть заміняти чи доповнювати ті державні інституції, котрими керують ззовні нав’язані люди і чия робота вже не задовольняє мінімальних вимог. Це стосується і місцевої влади, і силових структур.
Цікаво, що боротьба з дерибаном громадського простору зціляє людей від гіпнозу політичної „конкуренції” в еліті, коли розфарбовані в різні кольори паяци виконують одноманітні танці, імітуючи боротьбу між собою. На будівельних барикадах пліч-о-пліч стоять люди правих і лівих поглядів, кияни та „понаєхавшіє”, діти й старі. І це, як відзначують деякі оглядачі, є смертельною небезпекою для влади.
Ця колонка опублікована в тижневику НОВИНАР №23 від 20 червня 2008 року.
Передрук колонок, опублікованих у тижневику НОВИНАР, заборонений
Відповісти
