Політики в Україні часто говорять про референдум щодо вступу до НАТО. Хоча, як свідчать соціологи, 97% громадян досі не знають, скільки держав входить до Альянсу. Якби ж референдум щодо НАТО проводили серед фахівців з питань зовнішньої політики і національної безпеки, то вступ до Альянсу підтримало б понад 90%.
А все тому, що переваги вступу до НАТО досить очевидні. Це і надання гарантій безпеки, відповідно до яких напад на Україну означає напад на всіх членів НАТО, і надання „ядерних гарантій”, згідно з якими напад на Україну із застосуванням ядерної, хімічної чи бактеріологічної зброї передбачає адекватну відповідь з боку ядерних держав – членів НАТО.
Україна, на відміну від нейтральних Фінляндії та Швеції, – стратегічно важлива країна. Нейтральні країни схожі на невловимого Джо, який невловимий саме тому, що його ніхто ловить. А проте контроль над Україною за певних умов може бути вартим війни.
Вступ України до НАТО буде „паперовим”, без жодного створення військових баз на нашій території. Нещодавно у Москві цю позицію ще раз підтвердив Президент Віктор Ющенко. Для України, яка має власні Збройні сили, більші та якісніші, ніж у більшості держав Східної і Центральної Європи, немає жодного практичного сенсу розміщувати іноземні війська на своїй території. Для гарантування достатнього рівня безпеки вистачить „політичного даху” НАТО. Крім того, Конституція України прямо забороняє розгортати на території нашої держави іноземні війська на постійній основі.
Після вступу до НАТО сепаратисти будуть змушені зважати на реальність і пристосовуватися до життя в незалежній, єдиній Україні. Значно важче буде чинити тиск на Україну, зокрема енергетичний. Росія буде налагоджувати більш партнерські й рівноправні відносини з Україною, як вона це робить з новими членами Альянсу – Угорщиною, Чехією, Болгарією тощо.
НАТО дає змогу гарантувати надійну безпеку за невеликі кошти. Досвід вступу до Альянсу країн Східної Європи свідчить про те, що цей процес може бути дуже дешевим і навіть вигідним для економіки. Україна ніколи б не мала такого рівня безпеки, як за умов членства в НАТО, навіть якби витрачала на оборону весь свій бюджет.
НАТО не вимагає від своїх членів припинення військово-технічної співпраці з іншими державами, зокрема Росією. З Москвою сьогодні тісно співпрацюють Італія, Німеччина та інші країни. Кожен член Альянсу має право на власний розсуд вирішувати, яке озброєння і чийого виробництва закуповувати для своїх збройних сил.
Економіка пов’язана з рівнем безпеки – це аксіома. У Польщі, Чехії та Угорщині приплив іноземних інвестицій через рік після оголошення про вступ до НАТО збільшився в середньому у 3,5 раза. У Болгарію лише за 2006 рік (після вступу до НАТО та ЄС) надійшло більше прямих іноземних інвестицій, ніж за весь період 1989-2005 років. Найпростіший із результатів вступу: сьогодні у Польщі, Чехії, Угорщині середня заробітна плата перевищує $1100 проти $300 в Україні. Країни Східної Європи користають з плодів своєї послідовності, перебуваючи і в НАТО, і в Європейському Союзі. Завдяки вступу до НАТО Україна втрачає в очах міжнародних інвесторів статус пострадянської країни з усім набором стереотипних штампів: корупцією, злочинністю і т.д.
Членство в НАТО різко покращить перспективи вступу України до ЄС. Очевидний факт: десять нових членів ЄС у Східній Європі приєдналися до Євросоюзу лише після того, як стали членами Альянсу.
До НАТО входить низка авторитетних країн. Крім США, це Британія, Франція, Німеччина, Туреччина. Виходячи з потенціалу та значення для безпеки Європи, завдяки вступу до НАТО в перспективі Україна за рівнем впливу стане з ними в один ряд, перестрибнувши одразу кілька сходинок, на подолання яких потрібні десятиліття.
Показово, що опозиція в питанні НАТО посилається на „інтереси українського народу”, хоча насправді інтересами народу там і не пахне. За формою нинішня опозиція в особі „регіоналів” та комуністів виступає проти НАТО, але за суттю – проти України та безпеки українського народу, який протягом своєї трагічної історії неодноразово зазнавав геноцидів саме через брак зовнішньої безпеки.
Невступ України до НАТО консервує вразливість України, зберігає можливість відновлення іноземного впливу на неї та реалізації розкольницьких сепаратистських сценаріїв. Деякі діячі досі сподіваються, що владу над українським народом їм подарують не вибори, а зовнішня сила, і фактично марять кар’єрою поліцаїв. Нинішню опозицію вводить в глибокий ступор єдине питання: чому ж до НАТО шикуються черги з охочих вступити в Альянс країн і ніхто з нього не виходить?
Важливо, що вступ до НАТО жодною мірою не загрожує суверенітету України. В Альянсі діє механізм обов’язкового консенсусу при ухваленні рішень. Тому ніхто й нікуди українських вояків без нашої згоди не посилатиме. Керуючись принципом обов’язкового консенсусу, країна Альянсу може заблокувати не лише власну участь у будь-яких діях, але й загалом наступальну операцію НАТО.
Вступ до цієї організації дасть Україні час зміцнитися і набратися сил у відносно тепличних, сприятливих геополітичних умовах. У питанні вступу до НАТО Україна сідає не в останній потяг (як Болгарія, Румунія та ін.), а в дрезину, причеплену до останнього вагона останнього потяга.
Ця колонка опублікована в тижневику НОВИНАР №12 від 28 березня 2008 року.
Передрук колонок, опублікованих у тижневику НОВИНАР, заборонений
Відповісти
