«Золоті» діти

Коли журналіст Новинаря цього літа побував у Єревані, був приємно вражений тим, що на вулицях майже відсутні жебраки, особливо з дітьми. Тутешні пояснюють це тим, що у країні мало бездоглядних дітей. "Різні організації збирають їх з вулиць і намагаються знайти родичів. Країна – невелика, отже відслідкувати це все легше", - пояснює викладач психології Єреванського національного університету Белла Казарян. А єреванський журналіст Самвел Мартиросян, розповідає, що тим, хто дуже бідує, допомагають родичі і друзі, а ледарів, не поважають. З його слів, влада майже ніяк не контролює жебрацтво. "Максимум, що може зробити міліція, це—прогнати їх", - каже він.

В Україні, особливо у великих містах, жебраки – звичне явище, а жебрацтво – доволі прибутковий бізнес, особливо, якщо до цієї "праці" залучають дітей. Тепер за подібне насилля над дітьми, батьки суворо відповідатимуть перед законом. Парламентарі ввели кримінальну відповідальність за використання малолітніх дітей [до 14-ти років] у жебрацтві з метою отримання прибутку. Батьки, або опікуни можуть сісти за грати на строк до 3-х років або ж їх позбавлять волі на цей же термін із втратою батьківських прав. Якщо до жебракування залучають чужу дитину, покарання буде суворішим: обмеженням волі на термін до п’яти років або позбавлення волі на термін від трьох до восьми років з позбавленням батьківських прав. Найбільше отримають учасники організованої групи, які примушують дітей жебракувати й застосовують до них фізичне насилля: за це можна "сісти" на 5-10 літ.

Із введенням в дію нової статті, постає риторичне запитання: чи зменшаться випадки насилля над дітьми й, відповідно, чи судитимуть винуватців?

Каратимуть усіх

На думку колишнього речника МВС України Костянтина Стогнія нова кримінальна норма лише дублює "стару", де зазначено, що за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, жебрацтво, азартні ігри можна отримати до п'яти років тюрми. Насправді ж, як пояснює начальник кримінальної міліції у справах дітей ГУМВС України у місті Києві Лариса Зуб, юридичне нововведення вкрай необхідне для того, аби судити не тільки групу осіб, які використовують чужих дітей у жебрацтві, але й батьків та опікунів. "Ми не можемо притягнути до кримінальної відповідальності батьків, бо вони не позбавлені батьківських прав", - роз’яснює вона. З її слів, нині за недогляд за дитиною, яка просить на вулицях гроші, батьків притягують до адміністративної відповідальністю у вигляді стягування штрафу. "А якщо діти просять і віддають гроші якійсь тітці чи дядькові, тобто присутній факт втягування у жебрацтво, останніх затримують і справа розглядається у суді", - розповідає Зуб.

За спостереженнями експертів, на вулицях великих міст, здебільшого жебрають цигани. "Це - спосіб життя, який неможливо переробити, - каже Зуб.- Вони [жінки циганської національності] зараз дуже розумні: приїжджають із Закарпаття, показують свідоцтво про народження дитини, паспорт, квиток. Ми проводимо з ним бесіду, висилаємо за межі Києва, а через два дні вони знову тут", - розповідає Зуб про жінок, які просять милостиню з дітьми. За її словами, нові юридичні норми ввійдуть у дію у січні наступного року.

Жебрацтво слов’янок, які просять гроші переважно біля церков, вона пояснює "дурістю" та юридичною необізнаністю. "Але закон - один для всіх, незнання його не звільняє від відповідальності", - зауважує Зуб. А Стогній, між іншим, зауважує, що, якщо 90% жебраків – це цигани, решта - українські діти, яких продали чи проміняли за пляшку горілки українські батьки. "Проблема не лише у циганах, але й у нас",—заявляє Стогній.

Щоправда, Зуб не дуже задоволена мірою покарання для злочинців, позаяк є випадки, коли просити милостиню змушують хворих дітей. На думку Зуб, якби за подібне давали мінімум 10 років в'язниці , усі б боялися, і це б діяло більш переконливо.

Разом з тим, вона застерігає від не рубати з плеча й підходити до кожного випадку індивідуально: "Якщо вона [матір] не п’є, і жебрає заради заробітку, її треба попередити, притягнути до адміністративної відповідальності. Потім вона злякається і не буде цього робити. А жорстоко одразу у тюрму...я проти цього. Є різні матері, приміром, проститутки, наркоманки, ті, які чинять насилля над дитиною, таких треба негайно ізолювати від дитини", - доводить Зуб.

Ще один аргумент на користь нової статті, додають парламентарі. Як зазначено у пояснювальній записці до нового законопроекту, втягнення дитини у жебрацтво "не передбачає відповідальності за використання дитини для жебракування", позаяк є свідомим рішенням неповнолітньої дитини. А використання дітей [у жебрацтві] це - та ситуація, коли дитина не розуміє, що робить.

Не подай

За спостереженнями державних чиновників, з року в рік жебраків на вулицях міст стає все менше. Згідно із даними Зуб, у 2008 році до її відомства доставили понад 1,5 тисячі дітей, які скоювали  правопорушення, бродяжничали і жебракували. "Це на 33,4% менше, ніж за аналогічний період минулому року", - зауважує Зуб. Крім того, у поточному році працівниками міліції виявлено 46 фактів втягнення неповнолітніх в жебрацтво, порушено три кримінальні справи щодо осіб, які втягували дітей в жебрацтво.

Задля профілактики правопорушень серед підлітків та дітей правоохоронні органи і соціальні служби для молоді проводять цілодобові рейди, під час яких виявляють безпритульних, схильних до жебракування та бродяжництва. Потім цих дітей, як правило, відвозять до притулків, повертають у родини. Приміром, у минулому році за бродяжництво та жебракування до притулків привезли близько 11 тисяч дітей, причому, чимало з них потрапляли туди вдруге. Це трохи менше, ніж два роки тому,- тоді ця цифра доходила до 13,5 тисяч.

Але не факт, що дитина не втече на вулицю знову, якщо її мама чи тато (а то й обидва) пиячать, вживають наркотики, і не займаються вихованням дитини. Як вважає директор представництва в Україні Міжнародної благодійної організації "Надія та житло для дітей" Галина Пустолюк, розірвати це замкнене коло можна, але для цього потрібно вчасно виявляти неблагополучні сім’ї і надавати їм соціальну допомогу. "Це попередить використання дітей у жебрацтві, бо у таких сім’ях є ризик насильства над дітьми", - пояснює Пустолюк.

З її слів, держава тільки починає цим займатись і про глибину роботи відповідних служб важко говорити. "Ми багато говоримо на цю тему. До цього існувала адміністративна відповідальність, і нова стаття, швидше,—залякуючий захід, тому [теоретично] вона повинна зменшити кількість випадків, принаймні, у Києві та інших великих містах", - зауважує Пустолюк. Але, щоб норма працювала, необхідна координація дій правоохоронних служб, які працюють з дітьми: служби у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей та дільничних інспекторів.

Натомість Моргун вважає, що проблема дитячого жебрацтва не лише державна, але й суспільна. "Якщо люди не даватимуть грошей, інші перестануть їх просити. І міліцію нікому буде корумпувати", - стверджує вона. У неї свій метод боротьби з дитячим жебрацтвом – давати дітям харчі, а не гроші. Моргун вболіває за різні соціальні програми із всиновлення дітей, які останнім часом рекламують у метро та телебаченню. На її думку, таке пропагування формує зовсім інше ставлення людей до таких явищ як бездоглядність, сирітство, жебракування.

Пересічні українці вторять громадськості. Так, 33-річна тернополянка Тетяна Гудзюк, за фахом—психолог, впевнена, що запровадження кримінальної відповідальності за використання у жебрацтві дітлахів ситуацію не змінить. На її думку, потрібно створювати соціальні заклади, де б люди могли харчуватися та отримати іншу державну підтримку. "Треба дивитися на вирішення проблеми ширше - зробити життя людей таким, аби у них не з’являлося бажання заробляти в такий спосіб, тобто щоб вони мали вибір", - каже вона.