Президент Віктор Ющенко знову бореться з корупцією у ДАІ. Минулого місяця він видав черговий указ, яким зобов’язав Міністерство внутрішніх справ не лише виявити і покарати хабарників у погонах, а й до 17 липня ліквідувати стаціонарні пости дорожньо-патрульної служби (ПДПС). А замість них запровадити сучасніші технічні засоби контролю, які повинна розробити Державтоінспекція.
Виконувати наказ глави держави керівник МВС Юрій Луценко взявся негайно. І вже через тиждень після його підписання детально розповів журналістам, як проходитиме спецоперація.
„Найбільше уваги приділятиметься автодорогам у напрямку Київ–Крим, якими в літній час користується максимальна кількість українців та іноземців, – каже міністр. – У спецоперації будуть задіяні екіпажі, що працюють під прикриттям”.
Керівник ДАІ Сергій Коломієць запросив журналістів до участі у роботі спецгруп, які навмисне порушуватимуть правила дорожнього руху і намагатимуться відкупитися від інспектора. „Таємна” спецоперація, про яку офіційно оголосила ДАІ, розпочалася 1 липня і триватиме до початку осені. У день старту операції „Новинар” вирішив провести власну перевірку чесності й сумлінності працівників ДАІ під час патрулювання доріг.
Культурні і ввічливі
Близько восьмої години вечора. Траса Київ–Одеса. Автомобіль „Новинаря” щойно проминув останню автобусну зупинку перед першим контрольно-пропускним пунктом ДАІ. Вже позаду і табличка з надписом „Київ”. Набираємо швидкість – понад 150 км/год. за максимально дозволених 90. Ось і перший населений пункт, село Чабани, проїжджаючи яке, дозволяється їхати не більш як 60 км/год. Та ми все одно мчимо 150. До виїзду із села ще кілька кілометрів, а позаду гучно сигналить, вимагаючи поступитися дорогою чорний BMW з тонованими вікнами. Тієї хвилини трасу по „зебрі” намагається перейти бабуся з кошиком, та нестримний потік машин змушує її повернутися назад. На узбіччі обабіч дороги – жодного патрульного наряду ДАІ.
На годиннику восьма, швидкість – незмінна. Проїжджаємо 73-й кілометр. Позаду кілька населених пунктів. Зокрема й прозвана в народі „селом смерті” Ксаверівка. Тут за останні кілька років під колесами загинуло понад 90 душ.
Обабіч дороги все ще жодного патрульного. Не було їх і біля поста ДАІ, що на повороті до міста Білої Церкви, на 85-му кілометрі траси.
І на зворотному шляху до Києва „Новинареві” не вдалося зустріти жодного патрульного. Чому так незвично порожньо на узбіччях траси Київ–Одеса, вирішили поцікавитись у чергових на найближчому до столиці контрольно-пропускному пункті. Поряд із постом, курячи цигарку і розмовляючи по телефону, нарочито статечно прогулюється сержант. А в невеличкій кімнаті кремезний чоловік з погонами лейтенанта грає на комп’ютері у пасьянс. У приміщенні чути запах спиртного. Побачивши журналістів, патрульний згортає програму.
„Я не хочу з вами спілкуватися, – невдоволено відповідає він на запитання „Новинаря”, чому на дорозі немає чергових патрулів. – Коли у вас буде бумажка від мого начальства, тоді я і подумаю, говорити з вами чи ні. А так я не хочу, до побачення”.
Ані посилання на Закон „Про інформацію”, ані цитування Правил дорожнього руху та затвердженої МВС і Верховною Радою Інструкції працівників ДАІ (вона декларує право будь-якого учасника дорожнього руху звернутися до патрульного з проханням показати йому маршрутний лист, у якому вказано, де й коли повинні стояти наряди працівників автоінспекції) на лейтенанта не вплинули. А на прохання представитись і показати посвідчення він тільки ще агресивніше повторив завчене: „До побачення, КПП [контрольно-пропускний пункт] закрито! Вийдіть звідси негайно!”
Така поведінка працівника ДАІ під час виконання своїх обов’язків особливо викликає подив, коли прочитати статтю 7.1.20 Інструкції про діяльність підрозділів дорожньо-патрульної служби (ДПС) ДАІ, у якій ідеться: „Працівник ДПС повинен бути культурним і ввічливим у спілкуванні з громадянами”.
З власних джерел „Новинаря” у ДАІ вдалося дізнатися, що патрулів на дорозі не було саме через анонсовані чиновниками перевірки. „Усім даїшникам Києва і області сказано або зовсім не виходити, або зупиняти лише фури для перевірки чи опломбовані товари. Легкові авто казали не зупиняти взагалі”, – зізнається один з патрульних, який побажав залишитися невідомим.
А заступник командира взводу Білоцерківської роти ДПС ДАІ Київської області Євген Вознесенський на запитання „Новинаря”, чи знають у його підрозділі про початок спецоперації з боротьби з хабарниками на дорогах, по-військовому відверто відповів: „Звісно, знаємо”.
Втім, командир Білоцерківської роти Олександр Димов переконував „Новинаря”, що два патрулі на 80-кілометровому відтинку траси Київ–Одеса таки були. От тільки не зрозуміло, чому вони ховалися.
Дай ДАІ
Про процвітаюче хабарництво в ДАІ водії один одному переповідають не лише анекдоти і легенди. 24-річна киянка Катерина розповіла „Новинареві”, як у перші місяці її водійського досвіду працівникам ДАІ вдалося „розкрутити” її на тисячу гривень.
„Це був четвертий місяць моєї водійської „кар’єри”, – розповідає дівчина. – Якось їду я центром Києва в Голосіївському районі. А що тільки нещодавно сіла за кермо, то їхала повільніше, ніж навіть дозволено. Раптом на червоне світло прямо перед моїм авто вибігає жінка років 50. Я – по гальмах, але все одно її бампером трохи зачепила. Вона подряпала коліна об асфальт і більш нічого”.
Катерина каже, що викликали ДАІ і швидку допомогу. Потерпілу відпустили відразу після огляду медиків, бо ніяких ушкоджень, крім хіба незначних подряпин на колінах, у неї не виявили.
„Даїшники запросили мене до себе в машину, – веде далі Катерина. – Сказали, що необхідно скласти акт інциденту, оскільки цю ситуацію назвати ДТП, тобто дорожньо-транспортною подією, не можна”. Дівчина погодилася сісти в машину. Один з міліціонерів сказав їй, що після оформлення паперів машину забере на штрафмайданчик евакуатор, і водійські права відберуть. А подальшу її долю вирішуватимуть у суді.
„Він сказав, що поки діло дійде до суду, мені доведеться сплатити понад $600 за утримання машини, та з неї все одно вже нічого не залишиться – розтягнуть на запчастини. А я ж її взяла в кредит, тому дуже злякалась, – розповідає Катерина. – Почала нервувати, а вони так лагідно кажуть, мовляв, за 200 доларів усіх цих страхів можна уникнути, та й дешевше мені це обійдеться. Я дала тисячу гривень. Вони одразу повернули права і техпаспорт”.
Продовження читайте в №25 журналу „Новинар” від 4 липня
