„Чего радуетесь?! Это турки наступают!” – відреагувала літня жінка на захоплені вигуки, які супроводжував початок святкового піротехнічного шоу на Севастопольському узбережжі Чорного моря. Дехто з севастопольців досі вірить, що кримським акваторіям загрожує небезпека з боку південного сусіда. Проте водночас є переконання, що доки у місті базуються військово-морські сили Росії – жоден „ворог” не наважиться зазіхнути на місто „слави російських моряків”.
Святкування 225-річчя заснування Севастополя 14 червня відзначили не лише помпезно, а й під супровід традиційних політичних та історичних суперечок. Після 2017 року в Севастополі мають лишитися тільки українські військово-морські сили. А це, за угодами між Росією і Україною, менш як 20% від усього колишнього радянського флоту. З наближенням цієї історичної події емоції і протистояння у місті щораз то більше наростають.
Заберіть нас!
„Ви чого без транспарантів прийшли!? Що за підготовка!? – чолов’яга середніх років з обуренням звертається до натовпу, який зібрався минулої п’ятниці у Севастополі на площі імені Нахімова. – Тут же триває ідеологічна війна!”
Чекали іменитого гостя з Росії. А що всім найбільш провокативним ораторам в Україну в’їзд заборонений, цього разу прибув тільки віце-прем’єр і колишній міністр оборони Росії Сергій Іванов. На найактивніших мітингарях – футболки з написом „Отстаивайте же Севастополь – от врагов России”, на картузах – „Город русской славы Севастополь”, на транспарантах: „Севастополь – святыня России. Потерять его национальный позор!”
Поруч жінки безугавно кричать: „Севастополь – Крым – Россия!” Коли повз них пройшов Іванов, одна з них заволала: „Заберите нас!”. Її сусідка тут-таки осадила: „Ты что такое кричишь?!” Жіночка одразу виправилася і почала скандувати: „Заберите Севастополь России!”
Іванов, на відміну від Юрія Лужкова чи Костянтина Затуліна, по-дипломатичному був стриманий. Сказав лише, що Росія введе для українців візи, якщо ті таки вступлять до НАТО.
У міській раді Севастополя цим лише втішились. Там абсолютну більшість має Партія регіонів, яка давно прогнозує Україні проблеми після вступу до НАТО. А голову міськради „регіонала” Валерія Саратова севастопольці називають другим мером. Перший – якого для Севастополя, за Конституцією України, призначає Президент – остаточно скомпрометував себе напередодні свят. Сергій Куніцин, прем’єр Криму часів Леоніда Кучми, виступив у ефірі місцевого телебачення у помаранчевому галстуку. Промовляючи з нагоди ювілею міста в місцевому драмтеатрі, Саратов зірвав удвічі гучніші оплески, аніж Куніцин.
На подібних святах усі слідкують за головнокомандувачами – Російського ЧФ Олександром Клецковим та українських військово-морських сил Ігорем Тенюхом. Тенюх завжди залишає за собою останнє слово у церемонії. Навіть коли його запрошують першим до слова, він поступається ним російському колезі.
Минулими вихідними російських і українських моряків розділили й історичні пріоритети. З ініціативи ВМС України 14 червня відкрили пам’ятник гетьману Петру Сагайдачному. „Бо першим тут був він – наш флотоводець, наш гетьман! Та вдвічі приємніше, що це мій земляк зі Львівщини”, – пояснює „Новинареві” Тенюх. А Куніцин додає, що увіковічення Сагайдачного позбавить усіх „сумнівів, що Севастополь українське місто”.
На другий день, попри заборону місцевого господарського суду, інша частина севастопольців відкривала пам’ятник імператриці Катерині ІІ, за правління якої Крим увійшов до складу Росії. Монумент встановили напередодні вночі. Як проговорився один з організаторів проекту на відкритті, його частини довелося везти з Росії таємно.
Не флотом єдиним
Пенсіонерка Валентина працює екскурсоводом на катері, який здійснює півгодинну екскурсію центральною бухтою міста. Тут базується одна з частин Чорноморського флоту. За 40-50 гривень з моря можна роздивитися понад десяток великих російських кораблів та два підводних човни. До українських кораблів катер не підпливає. „Якщо Чорноморський флот піде, то місто збідніє, бо українського флоту як такого практично немає,” – каже „Новинареві” Валентина, яка чомусь застереглася називати своє прізвище. Водночас вона вважає, що роботу таки не втратить. „Ну якщо „чорноморцям” доведеться піти, то в цю бухту поставлять українські кораблі, ті що є. Будемо тоді їх показувати,” – додає вона.
За словами Володимира Казаріна, заступника голови міськадміністрації, близько 25 тисяч севастопольців (із загальної кількості 420-425 тис. мешканців, разом з військовими) працюють на об’єктах Чорноморського флоту. А відхід флоту – це втрата робочих місць.
Співвласник маленького приватного готелю неподалік центру Севастополя Максим – проти виведення російської частини ВМС. Переймається він не турками, а власним добробутом. Його бізнес залежать виключно від туристів. Якщо влітку гріх скаржитися – їх завжди досить, то взимку рятують гості з Росії. „От одружувався тут один сержант російського флоту, так до нього 12 родичів приїхало, і всі у мене жили. Й ціну ми їм більшу поставили, та вони ще й зверху дали,” – розповідає „Новинареві” підприємець.
Присутність російського флоту допомагає Максимові економити на паливі для свого автомобіля. Він розповідає, що підпільно закуповує солярку по чотири гривні замість шести на бензозаправках одного з центральних причалів російського флоту. Ще один з аргументів – спогади дитинства: хлопчиком ходив у міський басейн, де „тепер жаби квакають”. Свого малого тепер водить до басейну, яким опікується ЧФ, тому вважає, що севастопольці залежні від інфраструктури, яку утримує флот.
Місцеві мешканці кажуть, що зарплата у різного роду співробітників Чорноморського флоту значно вища, ніж у їхніх колег з українського. А у самих військових ледь не в кілька разів. „У військово-морських силах України капітан отримує десь як матрос першого класу на Чорноморському флоті”, – повідомляє „Новинареві” пенсіонер, флотський офіцер у відставці Віталій Кудряшов. Окрім того, як зауважують городяни, більшу зарплату та пенсію, отриману з бюджету Росії, люди витрачають в Севастополі, чим збільшують прибутки міста.
Продовження читайте в №23 журналу „Новинар” від 20 червня
Відповісти
