Вітренко Наталія

Вітренко Наталія Михайлівна, народилася в Києві 28 грудня 1951 року в багатодітній родині, українка. З 1959 р. до 1965 р. разом з матір’ю Вітренко жила в Донбасі, у 1965 році повернулася до Києва.

У 1969 р. Наталія Вітренко вступила на обліковий факультет Київського інституту народного господарства (КІНГ). Під час навчання у ВУЗі була Ленінським стипендіатом, членом комітету комсомолу інституту, депутатом Ради депутатів трудящих Радянського району м. Києва. Займалася науковою студентською роботою, була переможцем республіканського і міжнародного конкурсів наукових студентських робіт.

У 1973 р. Вітренко закінчила інститут з червоним дипломом і одержала направлення в аспірантуру Київського інституту народного господарства, де вчилася з листопада 1973 по листопад 1976 р. Із серпня по листопад 1973 р. працювала старшим економістом у відділі статистики транспорту ЦСУ УРСР. У 1974 р. вступила до КПРС.

У березні 1977 року Наталія Вітренко захистила кандидатську дисертацію. З червня 1977 р. по вересень 1979 р. працювала спочатку молодшим, а потім старшим науковим співробітником НДІ науково-технічної інформації Держплану УРСР, у 1979-1989 р. - доцентом кафедри статистики КІНГу.

У 1989 р. перейшла на роботу старшим науковим співробітником у Раду з вивчення продуктивних сил України АН України, де працювала до 1994 р. У квітні 1991 р. Н. Вітренко виступила в Академії наук України з доповіддю «Приватизація і соціалістичний вибір», у якій різко критикувала приватизацію, що починається в країні.

У 1991 році брала участь у роботі над економічним розділом нової редакції програми КПУ. Після заборони КПУ Вітренко активно включилася у створення Соціалістичної партії України, стала головним розроюником програмних документів партії, керівником теоретичного центру партії, редактором партійного журналу «Вибір».

У травні 1993 р. вийшла монографія Н. Вітренко «Соціальна інфраструктура України: оцінка рівня і перспектив розвитку».

5 квітня 1994 р. Вітренко захистила докторську дисертацію «Регіональні проблеми розвитку соціальної інфраструктури». Підготувала для парламенту економічну програму «Основні напрямки становлення економіки України в кризовий період», яку 15 червня 1994 р. була прийнято парламентом. Півроку з червня 1994р. по січень 1995 р. Наталія Вітренко пропрацювала радником із соціально- економічних питань Голови Верховної Ради України.

У грудні 1994 року стала народним депутатом України від м. Конотоп. У 1996 р. разом з Володимиром Марченком створила Прогресивну соціалістичну партію України (ПСПУ).

У 1998-му році знову обрана народним депутатом України.

Під час передвиборної кампанії 2 жовтня 1999 р. на Наталію Вітренко було зроблено замах у Кривому Розі. Після її зустрічі з виборцями в неї та депутатів, що її супроводжували, було кинуто 2 бойові гранати РГД-5. Вітренко зазнала осколкових пораненень, постраждало 44 осіб. На президентських виборах 1999 р. посіла 4-е місце, одержавши 10,97% голосів виборців.

У 2002 р. Вітренко очолила виборчий «Блок Наталії Вітренко», що набрав 3,22% голосів виборців. У липні 2002 р. по Черкасах Н. Вітренко балотувалася з довиборів до Верховної Ради України (2-е місце), у грудні 2002 р. у Мелітополі - 2-е місце, у липні 2003р. – у Чернігові її знято з виборів. Кандидат у Президенти України на виборах 1999 р. У 1-му турі 2886972 гол. (10.97 %), 4-е місце серед 13 претендентів. Кандидат у Президенти України на виборах 2004 р. У 1-му турі 429794 голоси (1.53%), 5-е місце серед 24 претендентів.

03.2006 р. – кандидат у народні депутати України від Блоку Н.Вітренко "Народна опозиція", №1 у списку. На час виборів: директор центру стратегічних досліджень підприємства "Редакція газети "Досвітні вогні" політичної партії "Прогресивна соціалістична партія України", член ПСПУ.

Двічі була заміжньою, розлучена. Має трьох дітей.

Джерело: homopoliticus.com