Юрій Єхануров. Біографія.

Єхануров Юрій Іванович.

Єхануров Юрій Іванович (нар. 23 серпня 1948, село Белькачі Учурського району Якутії) — прем’єр-міністр України з 23 вересня 2005.

За національністю — бурят. В Україні проживає з 1963. Одружений. Має сина.

Кандидат економічних наук, з 2002 р. — професор Національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Нагороджений орденом «Знак Пошани» у 1977.

У 1963 р. закінчив Буйську восьмирічну школу Бічурського району Республіки Бурятія, потім — Київський будівельний технікум, у 1973 — Київський інститут народного господарства.

Має значний досвід роботи в будівельній індустрії. Трудову діяльність почав у 1967 на заводі залізобетонних виробів тресту «Київміськуд № 4», де пройшов шлях від майстра до директора заводу.

З 1977 по 1978 — заступник керуючого трестом «Буддеталь» з виробництва.

У 1978 став керуючим трестом « Київміськбудкомплект».

З 1985 до 1988 керував трестом «Буддеталь», потім впродовж трьох років працював заступником начальника Головкиївбуд з економічних питань.

Після здобуття Україною незалежності Юрій Єхануров займає різні керівні посади, пов’язані з формуванням державної політики, насамперед в економічній сфері.

З 1991 до 1998 працював у Державній економічній раді України, заступником голови Київської міської адміністрації, заступником міністра економіки України (1993-1994), головою Фонду державного майна України (1994-1997), міністром економіки (1997), головою Держкомітету з розвитку підприємництва України (1997-1998).

Юрій Єхануров стояв біля витоків української приватизації та Фонду державного майна України. Проведена під його керівництвом мала приватизація заклала фундамент для розвитку в Україні малого і середнього підприємництва.

З 1998 — депутат Верховної Ради України, заступник голови Комітету ВР з економічної політики, управління народним господарством і інвестиціям, член фракції Народно-демократичної партії.

З 1999 по 2001 — перший заступник прем’єр-міністра України в уряді Віктора Ющенка.

Після відставки уряду, з червня до листопаду 2001 — перший заступник голови — керівник Головного управління організаційної та кадрової політики і взаємодії з регіонами Адміністрації президента України.

З листопада 2001 до квітня 2002 займається питаннями адміністративної реформи як уповноважений Президента України.

З перемогою блоку «Наша Україна» на парламентських виборах 2002 року переходить на роботу у Верховну Раду IV скликання, де очолює Комітет з питань промислової політики і підприємництва.

У березні 2005 обраний керівником виконавчого комітету партії Народний Союз «Наша Україна».

1 квітня 2005 був призначений главою Дніпропетровської обласної держадміністрації.

8 вересня президент Віктор Ющенко призначив Юрія Єханурова виконуючим обов’язки прем’єр-міністра України, відправивши у відставку Юлію Тимошенко.

Для затвердження Єханурова як прем’єр-міністра Верховній Раді потрібні були два голосування. У перший раз, 20 вересня 2005, не вистачило трьох голосів до необхідних 226. 22 вересня, після переговорів президента Ющенка з керівниками опозиційних фракцій, за Єханурова проголосувало 289 з 339 присутніх депутатів. Члени фракцій Комуністичної партії України і Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) утрималися.

Єханурова розглядають як досвідченого адміністратора і керівника, але не політика. Як і Ющенко, він є прихильником економічної лібералізації та приватизації і не підтримує ідею реприватизації, що висувалася його попередницею – Юлією Тимошенко.

Родина: Батько Іван Михайлович (1921-1990) - бурильник; мати Галина Іванівна (1924) - учитель, пенсіонерка; дружина Олена Львівна (1948) - інженер-будівельник, провідний інженер-конструктор, НДИРАВТОПРОМ; син Дмитро (1975) - студент Московського фізико-технічного інституту .

Джерело: http://uk.wikipedia.org