„Каліфорнійська мрія (Нескінченність)”. Кожен герой має за плечима перспективу – хоч маленьку, але історію. І начальник станції, і його донька, і перекладач, і американський солдат, і капітан, і Андрей, і його тато, і навіть чиновник з Бухареста – усі виглядають не пласкими картонними фігурами, а живими героями, у кожного з яких може раптово щось статися у житті. Це спонукає рух всередині великого сюжету.
Інша ягідка картини в тому, що геть усі лінії взаємодіють. На перший погляд дивний чорно-білий екскурс у бомбардування міста під час другої світової стає в пригоді: і снаряд, і хлопчик, який все життя чекатиме на американців.
І румуни, й американці виглядають однаково кепсько. Ці наївні спроби залучити міфічного „інвестора”, сподіванки на побратимство сіл, фанерні символи Преслі-Монро-Франклін під сценою, народні гуляння – дуже по-українському. Щоправда, якби фільм знімали про Україну, капітан Джонс не сказав би так упевнено на заптання „А ви, власне, де знаходитеся, га?” – „Думаю, в Румунії, сер”.
Капітан Джонс, представник супердержави, світової імперії, виявився беззахисним і розгубленим серед місцевого "самоуправління". На станційне село не впливають ні міністерства, ні НАТО. У селян своє життя, у решти світу – своє. Й апофеоз Джонса зі сцени клубу про єдність і справедливість у селі спричинив лише кровопролиття. В Косово везуть мир, в Румунії мимовільно спровокували дренаж давнього набряку.
Сцена спільного приготування і куштування їжі. От, думається, зараз режисер зіграє на національному пафосі ситуації. Аж ніяких замилувань. Згасло світло і глядач разом з капітаном отримує ляпаса „Так почуваються, напевно, мешканці Косова, коли ви їх бомбардуєте”.
Так само, на щастя, на долоні солдатика залишається не телефончик дівчини, а намальоване сонечко. Бо не кожна сердечна пригода заслуговує у фільмах на категорію „вічна любов, розбите кохання”. Що розуміють не всі молоді режисери, часто роздуваючи з побутової травми драму (тут згадався чомусь повний несмаку фільм „Інді”).
І якщо в одному епізоді Дояру запитує, що не так з Білом Клінтом й Америкою, то в наступному епізоді таке ж питання ставить його донька, тільки у зовсім іншому контексті: „Що не так з Румунією?” Оці закони непомітної симетрії і зробили фільм гармонійним і тематично багатим. Фільми такого штибу йдуть під рубрикою Comedy/Drama. Коли останнє відсутнє, виходить теперішній Кустуріца.
Я подумала – 27-річного Немеску немає, а Кустуріца такий фільм вже не зніме. Бо тут треба стишити голос, балаган, зменшити градус абсурду. В Немеску і секс збуджує, і сільська гулянка правдоподібна, і Дракула з сільської опери дуже мені знайомий, і гумор у режисера тонкий, не раблезіанський. Словом, дякую, Крістіане, було чудово...
