Однак, вже без посмішки сприймається рішення партії «Свобода» висунути кандидатом у київські бургомістри свого лідера, львів’янина Олега Тягнибока.  Народився  і навчався на Львівщині, та й у часи свого депутатства у парламенті він більше часу проводив у Львові. Навіть попри наявність київської прописки, яка стала можлива завдяки цьому ж депутатству, Тягнибок лишається львів’янином. І якщо відкинути цей аргумент, то залишається попри все головний - вміння красномовно захищати з трибуни Україну від «п’ятої колони», ще не означає  вміти управляти господаркою міста, тим паче столиці великої унітарної держави.

Але що поробиш, якщо будь-яка  виборча кампанія – це чудесний інфопривід для піару себе. І відмовитися від такої нагоди здатен далеко не кожен український політик.  Тягнибок, звісно, розуміє, що шансів на перемогу у нього катма, його навіть досі не включали у рейтинги опитувань щодо підтримки кандидатів на керування столицею. Так само він не може не розуміти, що своїм балотуванням і автоматичним розпорошенням голосів він допоможе Черновецьокому вдруге стати мером. Це стосується, звісно, більшості нинішніх потенційних претендентів на посаду київського голови.  Але щодо конкретно Тягнибока, то його балотування додасть додатковий аргумент на підтвердження чуток, поширених на останніх парламентських виборах, на яку політичну силу насправді працює лідер «Свободи» і звідки його партія бере фінансову підтримку.