Потроху спадає цвіт з розкішного абрикосового дерева біля мого під'їзду. Шкода... Зате нарешті зацвів мій улюблений вишневий садок під сусіднім будинком, а отже, після рожевого абрикосового у мене попереду ще як мінімум тиждень білого вишневого буяння!

Навесні я найбільше люблю свою рідну Оболонь (один зі спальних районів Києва). Люблю саме ці старенькі оточені зеленню 9-поверхівки (хоча чому старенькі? - вони ж мої ровесники :), які не затуляють небо.

На Осокорках, де я працюю, неба так просто не побачиш. Тут на тебе зусібіч тиснуть нові 20-30-поверхівки, тож щоб подивитися на хмари, треба високо задирати голову. І садків тут теж нема - і зовсім не тому, що район молодий.

Зелені зони тут просто не передбачені. Навіщо "витрачати" дорогоцінну землю на парки та сквери, якщо можна на ній втулити ще один будинок, торговий центр чи паркінг? Оболонь, на жастя, проектували тоді, коли хоч трохи дбали про людей...