Київські журналісти люблять писати про Москву - про московські зарплати та ціни, розваги та рівень споживання у розпещеній нафтодоларами російській столиці. Іноді у нас пишуть і про російськиі проблеми - як-от наплив трудових мігрантів чи ксенофобію, але приклади, знову ж таки, знаходять переважно у Москві та Петербурзі.

Я ж вирішив написати про іншу Росію - але не ту "Іншу Росію", яка проводить нечисленні "Марші незгодних", а справжню Росію, яка починається вже на сотому кілометрі будь-якої з кількох автомагістралей, що радіально розходяться на всі боки від Москви. У цій Росії отримують зарплати у 200-300 доларів на місяць, тоді як ціни у крамницях майже на все такі ж або й вищі, ніж у Києві.

Тому практично у кожній провінційній родині є хтось, хто працює у Москві. При цьому ставлення до своїх же співвітчизників у столиці не краще, ніж до гастарбайтерів з України чи Молдови...  Більше про життя російської провінції читайте у статті "Периферійний синдром" у сьогоднішньому "Новинарі".