Електронний прорив: бібліотека майбутнього в Україні

У понеділок, 26 січня, представники трьох українських ВНЗ – Національного університету "Києво-Могилянська академія" (НаУКМА), Харківського національного університету імені В. Каразіна та Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича – оголосили про початок проекту "Електронна бібліотека: Центри знань в університетах України" (ELibUkr).

Ініціатором проекту, який готувався протягом трьох років, разом з НаУКМА виступила Києво-Могилянська фундація Америки.

Це перша подібна ініціатива на теренах України. Метою проекту є створення в українських університетах центрів знань з двонаправленою системою обміну інформацією. З одного боку, навчальні заклади України отримають доступ до провідних наукових реферативних баз даних з усіх галузей знань, а з іншого – формуватимуть інформативні ресурси свого наукового доробку (інституційні репозитарії), які будуть доступні студентам і вченим інших країн.

“На відміну від інших проектів, які передбачають лише доступ до ресурсів, ми плануємо створити соціальну академічну мережу для спілкування, для об’єднання зусиль”, – зазначила Тетяна Ярошенко, віце-президент НаУКМА й директор наукової бібліотеки цього навчального закладу, яку призначено виконавчим директором ELibUkr.

Ініціатори проекту передбачають, що його реалізація стане першою ланкою у створенні української загальнонаціональної мережі електронних бібліотек, і закликають до співпраці державні органи та бізнес-структури.

Проект розрахований на три роки і відкритий до участі всіх вищих навчальних закладів України. У 2009 році до нього планують залучити два університети з Донбасу й Криму, ще через рік – 7-10 університетів, і на третьому році – 20-25, щоб у підсумку в ELibUkr був представлений кожен регіон України.

Хто матиме доступ

У перших трьох університетах, учасниках проекту, вже можна отримати доступ до баз даних Institute of  Physics, EBSCO і Emerald. Згодом українські користувачі зможуть працювати з науковими колекціями таких потужних видавництв, як Elsevier, Springer, Oxford University Press, JSTOR, Association for Computing Machinery, Nature Publishing Group та інших.

„Загальна кількість видань, яку тільки Києво-Могилянська академія сьогодні має, становить понад 40 тисяч електронних видань. З них 22 тисячі оригінальних – тих, які не повторюються в інших базах”, – повідомила Тетяна Ярошенко.

Доступ до електронних баз даних провідних наукових видавництв світу для українських користувачів буде безкоштовним. Причому користуватися ними зможуть не лише студенти й викладачі НаУКМА, Харківського та Чернівецького університетів, а й інших навчальних закладів. „Кожен вчений, студент, працівник індустрії може прийти в університетську бібліотеку і вільно отримати доступ до всіх цих ресурсів”, – наголосила Тетяна Ярошенко.

Зокрема, у бібліотеці НаУКМА для роботи з електронними базами даних встановлено понад 100 комп’ютерів. Крім того, там функціонує бездротовий інтернет, тому будь-хто може прийти з власним ноутбуком і попрацювати з електронними ресурсами.

Пошук потрібної інформації в базах даних дуже зручний. Всі публікації індексуються пошуковою системою Google й випадатимуть першими у списку після введення певного тематичного запиту.

Фінансовий аспект

Передплата провідних наукових електронних ресурсів потребує дуже значних коштів. Проект ELibUkr фінансувався трьома українськими навчальними закладами й Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). На перший рік бюджет проекту склав $1,5 млн., з них $450 тис. дало USAID.

Електронні ресурси українські університети отримали за значно нижчими цінами, ніж їхні колеги у Європі та США. Для порівняння – бібліотека Єльського університету у США щорічно витрачає на ці цілі $5 млн.  

При цьому ініціатори проекту використовували різні форми співробітництва з видавництвами. „Більшість ресурсів ми отримуємо через дотації, субсидії від університетів і різних корпорацій, які замість валюти дарують техніку, доступ до інформації або знижені ціни на неї”, – зазначила Марта Фаріон, президент Києво-Могилянської фундації Америки і голова наглядової ради проекту ELibUkr.

Значні знижки вдалося отримати і завдяки тому, що відповідна ініціатива є частиною проекту „Електронна інформація для бібліотек”, учасниками якого є близько 50 держав – країни колишнього СРСР та країни, що розвиваються. Це дає змогу отримувати доступ до наукових електронних ресурсів зі знижкою інколи навіть 95% від їхньої вартості.

„Наприклад, електронні журнали видавництва EBSCO ми отримали лише за $1,5 тис. Загальна сукупність – 11 тис. назв електронних журналів. Це найнижча ціна, яку мають всі бібліотеки університетів світу”, – наголосила Тетяна Ярошенко.

Можливості держави

В Україні поки жодної повноцінної електронної бібліотеки створено не було. Наукові заклади мають лише можливість доступу до деяких світових електронних ресурсів. Зокрема, через національну телекомунікаційну мережу УРАН, створену 1997 року, яка об’єднує 60 провідних українських університетів.

Попит на світові наукові бази даних дуже значний. Це, зокрема, засвідчили результати експерименту з тестового доступу до ресурсів кількох провідних наукових видавництв, який Міністерство освіти й науки (МОН) проводило торік з вересня по грудень. „Якщо першого місяця з інтернету було скачано кілька десятків статей видавництва Springer, то у грудні кількість скачаних статей сягнула 23 тисяч, – повідомив Максим Стріха, заступник міністра освіти та науки. – Приблизно така сама статистика була й по інших видавництвах”.    

Однак самотужки МОН не в змозі забезпечити доступ до всіх провідних електронних наукових ресурсів через значний брак коштів. „На жаль, Україна сьогодні сумарно на всі свої ресурси з державного бюджету може виділити менше, і через те для нас дуже важливі такі ініціативи”, – зауважив Максим Стріха.

Цифри кажуть самі за себе. Якщо торік загалом на українську науку бюджетом було виділено 5 млрд. гривень, то цього року лише 3,22 млрд. гривень, незважаючи на значне знецінення національної валюти.  

Однак попри сутужний стан справ з державними грошима, ініціатори проекту ELibUkr вірять у його успіх і подальше поширення на решту українських ВНЗ. „Нам би було дуже приємно, щоб при згадуванні таких найновіших важливих проектів, як цифрові бібліотеки Europiana, World Digital Library, продовження відомого книжкового проекту цифрової бібліотеки від Google, з’являвся б і логотип Української електронної бібліотеки”, – наголосила Тетяна Ярошенко.

Валентина Червоножка, Новинар