Донецькі ідуть. Електоральні настрої на Донбасі

На початку української незалежності cхідні області та Південь України називали "червоними" відповідно до партійності представників цих регіонів у парламенті та на місцевих рівнях. І  донині не важко визначити кольори, під якими регіональні еліти вирушать в майбутню президентську кампанію.

Заява Інни Богословської про намір балотуватися на посаду Президента України створює існування ще одного кандидата з лав Партії Регіонів, який буде оперувати гаслами зразка 2004 року.
Саме на цій риториці зосереджена увага команди Інни Богословської.

В той час, наприкінці весни в Донецьк уже навідувались Арсеній Яценюк та Анатолій Грищенко. Слід очікувати "розвідки" з Юлією Тимошенко і, звичайно, Віктором Януковичем.

Реінкарнація донецьких

Відразу після приходу до влади Віктора Ющенка у 2005 році частина політичних оглядачів та аналітиків пророкувала політичну смерть амбіціям донецької еліти. Амбіції були народжені прагненням вийти на загальноукраїнський політичний рівень і продемонструвати, що власну економічну спроможність можна конвертувати у політичне представництво в усіх центральних органах влади.

„Донецьких” підвело намагання нав'язати регіональну ідентичність в якості національного проекту

Однак у загальнонаціональному масштабі „донецьких” підвела не фінансова складова передвиборчої президентської кампанії. А, насамперед, їхнє намагання просунути не тільки політичні гасла, а й нав'язати регіональну ідентичність в якості національного проекту.

Проте, з часом всі більш-менш конфліктні моделі взаємовідносин Ющенка з донецькою політичною елітою були відкинуті і вся країна стала свідком підписання в серпні 2006 року Універсалу національної єдності. Це можна назвати пактом про ненапад та добросусідство між Президентом України та донецькою політичною елітою.

Навряд чи Віктор Ющенко здобув собі популярності на Сході України цим кроком. Водночас, Янукович як тогочасний виразник протилежного клану не зміг похвалитися високим результатом довіри до цього кроку з боку своїх прихильників.

 Попри те, що ідея коаліції між представниками Партії регіонів та пропрезидентських партій була похована спільними зусиллями, складається враження, що підписаний пакт про ненапад та добросусідство діє.

За весь час діяльності Президента Ющенко з його боку у Донецькій області не відбулося жодного серйозного призначення

За весь час діяльності Президента України Віктора Ющенко у Донецькій області не відбулося жодного більш-менш серйозного призначення в обласній державній адміністрації представників пропрезидентських сил. Таке відверте небажання центральної влади здійснювати управління в Донецькій області пов'язувалося з думкою про можливість мирного співіснування. З огляду навіть на найпростіші теорії політичної боротьби, таке ставлення виявилося абсолютно безглуздим.

Напередодні майбутніх президентських виборів Ющенко як кандидат практично не має жодних більш-менш впливових політичних партій в межах Донецької області, які могли б репрезентувати його інтереси. Частина місцевих оглядачів, можливо, назве такою структурою "Єдиний центр", який виник відносно нещодавно, але не став надто активним учасником політичних процесів в регіоні. Маргіналізація структур "Нашої України" призвела до створення цілого прошарку діячів, які відтепер шукають щастя в інших політичних проектах – Арсенія Яценюка, Анатолія Гриценка і вже названому "Єдиному центрі".

Партія Регіонів і її кандидати

Невідомо, як швидко Інна Богословська розпочне повноцінну кампанію на Сході України та в Донецькій області, однак, зрозуміло, що частина найбільш радикально налаштованих виборців, які живуть ідеями реваншу за 2004 рік, можуть її підтримати.

Те, що постаті полум'яних революціонерок можуть здобути на Донбасі маленький, але результат, показує досвід ПСПУ. Партія Наталі Вітренко, яка практично не маючи великої фінансової бази та розбудованих партійних структур, все таки змогла привести своїх представників до місцевих та Донецької обласної ради. Саме тому в Інни Богословської є шанси забрати частку відсотків потенційних виборців Віктора Януковича.

Те, що постаті полум'яних революціонерок можуть здобути на Донбасі маленький, але результат, показує досвід ПСП

Однак, враховуючи тотальний контроль Партії Регіонів за місцевими ЗМІ, можна очікувати, що місцеві медіа будуть суттєво ігнорувати спроби різних кандидатів в Президенти продемонструвати себе місцевим виборцям.

Згідно з даними дослідження, яке було проведено донецьким Центром політологічних досліджень у вересні-жовтні 2008 року, серед донеччан найбільшою популярністю користуються Віктор Янукович (33%), Петро Симоненко і Арсеній Яценюк (6%). У Тимошенко і Вітренко – по 4%.

Приховані сили Яценюка та Гриценка

Під час свого візиту до Донецька на початку травня 2009 року Арсеній Яценюк зустрівся з представниками ЗМІ та місцевим активом громадської організації "Фронт змін". Крім доволі стандартних як для цього кандидата в президенти промов про прагматизм та необхідність об'єднання країни, виявилося, що місцевий обласний осередок організації досі не має власного лідера.

Арсеній Петрович заявив, що не буде призначати керівника з Києва, а спробує дочекатися поки йому запропонують кандидатуру. Така ситуація характеризує те, наскільки команда Яценюка реально оцінює свої шанси на Донбасі та в Донецькій області зокрема.

Місцевий бізнес звик не вірити рейтингу загальнонаціональних політиків, які пропонують фінансувати кампанії на місці

Слід враховувати, що місцевий бізнес звик не вірити рейтингу загальнонаціональних політиків, які пропонують фінансувати кампанії на місці, оскільки після виборів вони лишаться сам на сам з місцевою регіональною елітою, яка може не вибачити "неправильних" політичних вподобань.

Відсутність лідера в Донецькій області, можливо, також показує відсутність реального представництва "Фронту змін" або серйозні сумніви київського керівництва організації в її організаційних спроможностях.

Наприкінці травня до Донецька завітав інший потенційний кандидат в президенти - Анатолій Гриценко. Під час його візиту виявилося, що обрати голову Донецького обласного осередку громадської організації "Громадянська позиція" не вдалося.

Попри те, що зацікавлення кандидатурою Гриценка непрямо висловлювали цілий ряд місцевий бізнесменів, можна говорити, що старт передвиборчої кампанії вже пропущений.

Тимошенко і Донбас

Вміння донецької еліти прагматично "забувати" частину вчорашніх політичних гасел в обмін на сьогоднішнє вирішення питань гідне подиву. Здавалося би, ще нещодавно Партія Регіонів здійснила цілий ряд антиурядових мітингів, залучивши до них практично всі залежні від неї профспілки.

Юлія Тимошенко залишається доволі серйозним конкурентом, з яким домовляються, але перед яким не здають позиції сильні гравці

Нещодавні заяви Ахметова про підтримку урядового курсу можуть свідчити про потепління стосунків. Проте навряд чи донецька політична еліта чи її окремі речники погодяться на підтримку Тимошенко як кандидата у президенти.

Якою б не був формат майбутньої коаліції, про яку так багато мовиться, Юлія Тимошенко залишається доволі серйозним конкурентом, з яким домовляються, але перед яким не здають позиції сильні гравці.

Отож, Донбас фактично залишається єдиним серйозним запіллям Партії регіонів. І на майбутніх президентських виборах питання відданих відсотків за кандидатів в президенти - це питання іміджу та перспектив донецької політичної еліти в масштабах всієї країни.

Тому можна прогнозувати, що вибори на Донбасі будуть черговою перевіркою на мобілізацію місцевих еліт, які доволі сильно остерігаються приходу нових еліт в Україні, а тим більше нового Президента, з яким доведеться домовлятися по-новому.

Станіслав Федорчук, м. Донецьк, для Новинаря

Читайте також: Західноукраїнський вибір: між Тимошенко і Януковичем?