Втрати і здобутки України в іракській війні

Останній день літа 2010-го став днем офіційного завершення семирічної американської військової кампанії на батьківщині Саддама Хусейна. У вівторок, 31 серпня, президент США Барак Обама у зверненні до нації оголосив про припинення бойових дій в Іраку. І хоча до кінця 2011 року в цій країні ще буде залишатися 50-тисячний контингент американських військових, проте він займатиметься лише підготовкою іракських сил безпеки.

У складі військової коаліції під проводом США із серпня 2003-го по грудень 2005 року в Іраку перебував і український контингент. За чисельністю українські сили були третіми після американських та британських – на початок вересня 2003 року в Іраку перебувало 1690 українських військових.

Головна база українського контингенту, що складався з 19-го окремого батальйону радіохімічнобіологічного захисту та 5-тої окремої бригади сухопутних військ ЗСУ, розташовувалася в місті Аль-Кут за 140 км від Багдада. Крім солдат, Україна доставила в Ірак свою військову техніку і допомагала США в перевезенні українськими літаками-гігантами Ан-225 Мрія і Ан-124 Руслан. За час перебування українського контингенту в Іраку загинули 18 військових, понад 40 отримали поранення. Чи було доцільно відправляти українських військовиків до Іраку?

Найдорожча війна

Американський прихід до Іраку став чи не найдорожчою військовою кампанією в історії людства. За словами начальника фінансового управління Пентагону Тіни Джонас, один місяць війни в Іраку коштував американським платникам податків $8,6 млрд, що в рази перевищує військові бюджети таких країн, як Україна. Для прикладу, цьогорічний військовий бюджет України складає 11,335 млрд грн, а на 2011 рік, за оптимістичними прогнозами, планується його збільшення до 13,6 млрд грн.

Не секрет, що такі гроші керівництво США витрачало не заради повалення диктаторського режиму Саддама Хусейна, який міг займатися виготовленням зброї масового ураження, що було офіційною мотивацією початку кампанії. Міністр оборони США Робертс Гейтс у середу, 1 вересня, заявив, що Пентагон не мав у своєму розпорядженні точних даних про подібні розробки і привід для вторгнення був надуманим.

По суті, жодної мети американцями досягнуто не було. Навіть за американської присутності Ірак вважався одним з найбільш небезпечних місць на планеті

Причини були набагато більш прозаїчними – контроль над країною з багатими запасами нафти й знищення терористичних угруповань, пов’язаних з мережею Аль-Каїда. Однак, по суті, жодної мети досягнуто не було. Навіть за американської присутності Ірак вважався одним з найбільш небезпечних місць на планеті. І є загроза, що ситуація там дестабілізується ще більше.

Після повалення режиму Саддама Хусейна Джордж Буш закликав світову спільноту взяти участь у "розбудові демократії" в Іраку. Тодішній Президент України Леонід Кучма, серед багатьох інших лідерів держав світу, запропонував направити до Іраку українські війська. Верховна Рада у той час була практично повністю підконтрольна Президентові. 5 червня 2003 року парламент ратифікував указ Кучми про участь українських військ у миротворчій місії в Іраку. Проти голосували лише фракції комуністів і соціалістів. У відповідь Буш пообіцяв Україні підтримку на шляху інтеграції до європейських і євроатлантичних структур.

Після приходу на президентське крісло Віктора Ющенка стратегія щодо перебування українських миротворців в Іраку кардинально змінилася. Виведення українського контингенту було одним з головних пунктів його передвиборчої програми. Ющенко тоді заявив, що українська громадськість не розуміє, чому українські миротворці вимушені брати участь в бойових діях.

Контингент був виведений протягом десяти днів, з 20 по 30 грудня 2005 року. США, передбачаючи виведення українських військ, запропонували Україні зберегти свою присутність в Іраку в інших формах — українські військові могли б продовжити роботу як військові радники і спостерігачі, що і було здійснено у 2006 році.

Українські дивіденди

Своєю участю в іракській кампанії Україна, перш за все, прагнула підвищити свій рейтинг на міжнародній арені і довести свою солідність як стратегічний партнер. "Мета – вихід Президента Леоніда Кучми з міжнародної політичної ізоляції, у яку він потрапив після серії гучних політичних скандалів, починаючи із справи Гонгадзе до скандалу з продажем Іраку систем радіолокацій Кольчуга", – зазначає експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Олександр Палій.

Україна, перш за все, прагнула підвищити свій рейтинг на міжнародній арені. І цього вдалося домогтися великою мірою завдяки відмінній роботі українських миротворців

І цього вдалося домогтися великою мірою завдяки відмінній роботі українських миротворців, яку відзначили як іракські чиновники і прості громадяни, так і командування коаліційних військ. Українці, зокрема, забезпечили мирне проведення виборів до Національної Асамблеї Іраку у провінції Васід у 2005 році і доклали великих зусиль у підготовці іракських силових структур.

"По-перше, Україна підготувала окрему механізовану бригаду у складі стабілізаційних сил Іраку чисельністю 2700 чоловік. Українські спеціалісти підготували понад 1000 іракських фахівців територіальної оборони і прикордонний загін. По-друге, Україна, на відміну від інших учасників коаліції, вивела свій військовий контингент скоординовано з урядом Іраку, командуванням США, Великобританії та Польщі", - наголосив у коментарі Новинарю Анатолій Гриценко, який тоді очолював Міноборони.

Найсерйознішим економічним дивідендом стало підписання у 2009 році найбільшої в історії України операції з продажу військової техніки на загальну суму $2,4 млрд

Українці прагнули отримати і значні економічні дивіденди від участі у післявоєнному відновленні Іраку. Найсерйознішим з них стало підписання у 2009 році найбільшої в історії України операції з продажу військової техніки на загальну суму $2,4 млрд. Контракти уклала державна компанія Укрспецекспорт.

Експерти наголошують, що контракт з Іраком українській стороні вдалося отримати за підтримки США, що залишили без уваги пропозиції російських виробників. Окрім танків і бронетехніки, Україна постачатиме до Іраку літаки, високоточні засоби ураження, а також надасть послуги з ремонту, обслуговування і модернізації військової техніки. Іракський контракт забезпечив роботою понад 80 українських підприємств (зокрема, Харківське конструкторське бюро машинобудування ім. Морозова, завод ім. Малишева), більшість яких зараз простоюють.

Невикористані можливості

Однак, за словами Гриценка, українська сторона не в повній мірі використала свої можливості у відновленні післявоєнного Іраку. А підписаний контракт з продажу військової техніки – це не єдина сфера, у якій пропонували взяти участь українській стороні.

"Під час тодішніх переговорів Україні пропонували участь у багатьох проектах з відновлення країни. Від участі українських компаній і спеціалістів у будівельних та ремонтних проектах – відновлення нафтової промисловості, електромереж, транспортної інфраструктури – до постачання прального порошку, лампочок, будівельних матеріалів і шкільних зошитів", - розповів екс-міністр.

Причин цього можна назвати кілька, починаючи від політичної нестабільності в Україні і закінчуючи неконкурентноспроможністю українських компаній на світовому ринку.

Виявилися провальними плани щодо участі України в енергетичних проектах на території Іраку

Зокрема, виявилися провальними плани щодо участі України в енергетичних проектах на території Іраку. "Україна мала намір брати участь у відновленні Іраку, в тому числі енергетичної галузі, були відповідні обіцянки з американської сторони. На жаль, цього не трапилося. Тому що ми не могли витримати конкуренцію з боку провідних нафтових компаній", – зазначив директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін.

І навіть в останньому проекті в цій сфері – будівництві чотирьох нафтопереробних заводів, тендери на будівництво яких були оголошені в кінці червня цього року – в України шанси нульові, зазначив експерт.

Проте якщо зважити на великий військовий контракт і економічне співробітництво в інших сферах, що з кожним роком потроху зростає, на досягнення українських миротворців, які вкотре підтвердили свій високий професіоналізм, і на те, що Україна продемонструвала світові, що може бути самостійним гравцем на світовій арені, приймаючи рішення, що можуть не подобатися тій самій Росії, участь України в іракській кампанії таки принесла низку позитивів для країни.

Однак подальші кроки українського керівництва були непослідовними і нелогічними, що позначилось на рейтингу України в очах світової спільноти.

"Участь України в іракській війні мала довести США, що Україна варта уваги стратегічного партнера. Американські політики це зрозуміли та позитивно оцінили її участь у цій непопулярній війні, – зазначив у коментарі для Новинаря професор політології Радґерського університету (США), директор програми вивчення Східної та Центральної Європи Олександр Мотиль. – Звичайно, щоб стати справжнім стратегічним партнером, Україна мала б послідовно рухатись в напрямку членства в НАТО та ЄС. А такого вона не робила дуже переконливо, а тепер взагалі не робить".

Олександр Саліженко, для Новинаря