Зерно врятує Україну від дефолту

Непопулярний досі сектор економіки – аграрний, а особливо його зернова складова – може стати рятувальним кругом, який втримає країну на плаву і не дозволить їй лягти на дно. Експерти кажуть, що останні півроку АПК чи не єдиний з секторів української економіки має 1-2% ріст. До того ж зернові, доля яких у загальному українському експорті складає всього 5%, на відміну від металургії (40%), сьогодні дають прибуток. 

Останні півроку АПК чи не єдиний з секторів української економіки, що має ріст 

Сьогодні Україна входить до першої десятки експортерів пшениці, займає перше місце на світовому ринку з експорту ячменю. Торік Україна зібрала рекордні 53,3 млн. тонн і, згідно з даними Мінагрополітики, в нинішньому році продала на зовнішньому ринку близько 25 млн. тонн зерна, що становить близько 10%  всього світового експорту. Взагалі ж за останні п’ять років доля нашої країни у світовій торгівлі зерном збільшилася з 1% до 5%.

Зерновий тріумвірат

Недарма ж Україну запросили годувати більшу частину світу у зерновому пулі разом з Росією та Казахстаном. Якщо аграрні досягнення нашої країни об’єднати з російськими (14%) та казахськими (5 %), світ отримає нового "диктатора" цін на ринку зерна. "Доки провідні країни-експортери пшениці СНД діють у різнобій, вони підпорядковуються кон’юнктурі цін світового ринку, - пояснює Новинареві науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Всеволод Степанюк. – Об’єднавши зусилля, Україна, Росія та Казахстан впливатимуть на ринок зерна у плані підвищення ціни на сировину". Зараз перше місце у зерновому рейтингу тримає США (20%), друге – Євросоюз(15%).

Об’єднавши зусилля, Україна, Росія та Казахстан впливатимуть на ринок зерна у плані підвищення ціни на сировину

Про зерновий "ОПЕК" вперше заговорили кілька років тому. Домовлялися тоді на рівні асоціацій. А нещодавно, на початку червня на Всесвітньому зерновому форумі у Санкт-Петербурзі, ця ідея перейшла до розряду міністерських. Очевидно, вплинула фінансова криза та бажання скористатись скрутним становищем конкурентів. Адже зайняти лідерські позиції країни майбутнього зернового пулу – Україна, Росія і Казахстан – можуть завдяки збиткам фаворитів зернового ринку: за прогнозами, аргентинські хлібороби втратять в 2009 році понад $4 млрд. через наймасштабнішу за останні сто років засуху, а низькі температури и затяжні дощі знизять якість пшениці в американських штатах Оклахома і Техас.

Передбачається, що зерновий "ОПЕК" буде, по-перше, регулювати реалізацію зерна, можливо підтримуючи якусь певну його ціну, по-друге, створювати запаси: частина зерна буде йти з ринку, щоб вартість трималися на певному рівні і приходитиме на ринок, якщо ціна буде високою.

Плани і реальність

На форумі міністр аграрної політики України Юрій Мельник навіть пообіцяв у найближчій перспективі збільшити виробництво зерна в Україні до 80 млн. тонн! А міністр сільського господарства Росії Олена Скринник підрахувала, що не за горами той час, коли частка новоствореного зернового союзу становитиме 35-40%.

Але якщо відволіктися від планів і повернутися у дійсність, оптимізм згасає. "Сьогодні виробництво і реалізація зерна в Україні відбувається через приватні структури, - каже директор Інституту економічних досліджень Ігор Бураковський. – Щоб створити зерновий "ОПЕК", треба одержавити цей сектор економіки".

Торгівлю зерном не можна вважати прибутковою справою в Україні, прибуток з'їдається витратами на енергоносії

До того ж торгівлю зерном не можна вважати прибутковою і екологічною  справою. "Додана вартість при експорті зерна, як і будь-якої сировини - мізерна, - пояснює Всеволод Степанюк. – Прибуток з’їдається витратами на енергоносії, необхідні для виробництва зерна". Недоцільно збільшувати об’єми виробництва пшениці ще й тому, що наша країна вже має найбільший процент розораних земель, 70% з яких не придатні до вжитку, пояснює експерт. 

З іншого боку в Україні скоро з’явиться нова влада, яка, можливо, поверне у державну власність АПК. А неприбутковість торгівлі зерном Україна можна компенсувати за рахунок надання у користування транзитних можливостей Росії та Казахстану, які інвестуватимуть у розбудову залізничної та портової інфраструктури. Сучасні зерносховища, перевалочні пункти. До того ж статус експортних воріт на Ближній Схід та африканський континент. Чим не позитив?!  

Залякування СОТ 

Але Європа проти. Комісар Європейської комісії з питань сільського господарства й розвитку сільської місцевості Маріан Фішер Боель додала свою ложку дьогтю до бочки меду. Вона нагадала Україні про членство у Світовій організації торгівлі, а також пообіцяла подовження шляху євроінтеграції.

І коли останньою погрозою Україну давно вже не злякаєш, то санкціями СОТ  -  можна. Експерти ж запевняють, що Європа не так переживає за норми світової організації, як за свої компанії, які займаються трейдерством на українському ринку зерна. "Європі тяжко втрачати ринки, особливо український, який приваблює порівняно низькою собівартості виробництва зерна", - пояснює голова комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Микола Присяжнюк.

Вимагаючи виконання норм СОТ, Євросоюз не збирається скасовувати імпортне мито та квоти на українське зерно

Однак, вимагаючи виконання норм СОТ, Євросоюз не збирається скасовувати імпортне мито та квоти на українське зерно, введені у жовтні минулого року. "Порушенням норм світової торгівлі подібні обмеження не назвеш, це швидше прорахунки України річної давнини", - зазначає Присяжнюк. До речі, лише до 1 липня 2009 року Україна має право ввозити до ЄС пшеницю за квотою 628 тисяч тонн зі ставкою мита 12 євро за тонну.

Недалекоглядність та спішність, з якою Україна увірвалась до СОТ рік тому, сьогодні завдає країні серйозних збитків. Виконуючи вимоги світової організації, Україна зменшила ввізне мито, у результаті чого у першому кварталі цього року втрати госбюджету склали 707 млн. гривень. Невтішні підсумки, які мають змусити більш виважено і жорстко підходити до визначення правил гри у майбутніх торгових союзах. А вони будуть! 

І навіть якщо входження України до зернового пулу – справа далекого майбутнього, сьогодні треба відвойовувати саму можливість членства у економічно вигідних для нашої країни "пулах". Тому головне зараз – не відмовитись від участі у робочій групі щодо створення зернового "ОПЕК". І хтозна, може, Росія не буде такою категоричною у газових дискусіях.

Наталія Яковлева, Новинар