Кастрація по-польськи: у ЦСМ показали скандальний відео-арт Катажини Козири

Катажину Козиру заслужено вважають зіркою польського сучасного мистецтва, найбільш успішною авторкою у жанрі відео-інсталяції та перформансу. Теоретики культури цінують її за те, що Козира здійснила у певному смислі переворот у польському мистецтві кінця ХХ століття. Не без її впливу посткомуністичну Польщу 90-х років охопила хвиля скандалів, пов'язаних з виставками молодих митців (переважно жінок), які вступили в жорстку дискусію з католицизмом, гендерними і соціальними стереотипами.

18 травня у Центрі сучасного мистецтва при Києво-Могилянській академії за сприяння Польського інституту глядачі зустрілися з Катажиною Козирою та куратором Мареком Годзєвським і побачили 11 відеоробіт, які складають масштабний відеопроект Козири У мистецтві мрії стають реальністю. 

Темні початки

Перший розголос у польському суспільстві спричинила дипломна робота Піраміда тварин,  виконана Козирою під керівництвом професора Гжегожа Ковальського. Авторка публічно захищала свій проект в Академії мистецтв у Варшаві у 1993 році. Формально ідея інсталяції перегукується з сюжетом казки братів Гримм Бременські музиканти. Козира вертикально розмістила опудала тварин – коня, собаку, кота і півня. Для свого задуму вона звернулася до працівників іподрому, де скакових коней у випадку пошкодження кінцівок зазвичай забивають. "Я ловила себе на думці, що розглядаю живих коней як хижак, що видивляється красиву жертву з гарною шкірою для опудала", - згадує Катажина. Коли з тварини знімали шкіру, Козира зняла відео, на якому видно, як все ще рухаються м’язи мертвого коня.

www.postmastersart.com
Мистецький проект з опудал тварин спричинив скандал у Польщі

Після оприлюднення інсталяції  на адресу Академії мистецтв посипалися листи від пересічних громадян, від Асоціації польських митців, захисників тварин з вимогою визнати помилковість захисту Козири й аморальність молодих митців, які практикують убивство тварин заради видовища. У пресі з'явилася низка звинувачувальних публікацій з критикою сучасного мистецтва загалом.

Проект Козири показав, що суспільство витісняє неприємні для себе речі на маргінеси свідомості. Воно не бажає знати, звідки береться м’ясо у м’ясних лавках, куди діваються старі і хворі тварини. Разом з тим, Козира загострила питання відповідальності людини за життя і смерть інших.

На початку 90-х Козирі вдалося показати, що мистецтво може проблематизувати дійсність, а не лише відображати чи прикрашати її. Сучасне мистецтво препарує суспільні табу, і Катажина Козира почала свою мистецьку кар'єру з дослідження себе самої - своїх страхів та етичних меж. У 1999 році авторка спробувала втрутитися в публічний простір з проектом Кровні зв'язки, який погодилася розмістити на міських білбордах компанія Art Marketing Sydicate. Перед глядачами поставало чотири фотографії, на яких були зображені оголені жінки на тлі червоного хреста і півмісяця - сама Козира та її сестра з ампутованою ногою.

Ідея фотопроекту полягала у критиці війни у Косово, у підкресленні беззахисного становища жінки та в обігруванні хреста і півмісяця - символів релігій та доброчинності, які втратили своє значення під час війни (згодом Козира продовжить вивчення теми війни як тваринної пристрасті чоловіків у відео Злочин і покарання, 2002). У відповідь на численні скарги громадян і представників католицьких організацій з чотирьох фотографій організатори залишили тільки дві, а згодом підредагували зображення. Цензурування мистецького проекту засвідчило, що Козирі необхідно було працювати у цьому напрямку надалі, а арт-середовищу Польщі цей випадок допоміг зрозуміти, що сьогодні мистецтво, окрім інших функцій,  стало важливим інститутом критики суспільних явищ.

Театр ілюзій

www.postmastersart.com
Кадр з відео-інсталяції "Жіноча лазня", Будапешт

Катажина Козира в образі голомозої співачки у фільмі "Cheerleader", 2006